Особливістю авторської позиції Л. Н. Толстого в романі-епопеї «Війна й мир» є те, що характери своїх улюблених героїв письменник зображує в постійному пошуку духовної досконалості. Андрій Болконский і Пьер Безухов не грузнуть у суєті життєвих дріб’язків, не засвоюють раз і назавжди певні подання про світ і належні критерії його оцінки - вони шукають «теперішнього життя», дозволу вічних питань, помиляються й починають свій шлях шукань знову. Їхні характери не статичні - письменник розкриває «діалектику душі» улюблених героїв, і це робить їх особливо привабливими в очах читача. Уперше ми зустрічаємося з Пьером і князем Андрієм на початку роману, у салоні Ганни Павлівни Шерер, світської дами. Пьер уперше у світському суспільстві Петербурга, він тільки що приїхав через границю, де одержував утворення. Його положення досить двозначно - він незаконний син вельможі графа Безухова, що перебуває тепер при смерті, і подальше його майбутнє залежить від того, чи визнає государ його законним спадкоємцем графа
Тема боротьби й волі в лірику А. С. Пушкіна - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Творчість Пушкіна проклало дорогу Гоголю, Тургенєву, Толстому й Чехову. У результаті російська культура зробилася провідним голосом, до якого змушений був прислухатися увесь культурний світ.
Дійсно, талант Пушкіна був не тільки величезним - він був специфічним. Пушкіна вмів проникати в дух різних культур і епох, у цьому зіграла роль його широка поінформованість у світовій літературі. Досить ознайомитися з його статтями й замітками, щоб зрозуміти, що він був прекрасним знавцем французької літератури, мав широкі відомості в області італійської й англійської літератур, виявляв цікавість до німецької й іспанської літератур. Предметом постійної уваги поета протягом всього життя була антична культура. Фольклор всіляких народів залучав його увагу.
Про що я думаю й що почуваю, читаючи лист Тетяни (3) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Цей добуток відрізняється від тих, з якими знайомилися раніше, по композиції. У романі багато ліричних відступів і міркувань автора. Головними героями добутку є Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна. Євгеній - молодий дворянин, досить утворений, не обділений красою парубок. У свої вісімнадцять років він уже встиг втратити інтерес до життя. Йому вже все знакомо й все викликає “російську нудьгу”. Тетяна ж - спокійна скромна дівчина. Вона живе у своєму світі, у якому багато різних образів із французьких романів. Дівчина не любила грати в шумні ігри з іншими дітьми, у неї не було подруг. Тетяна часто зустрічала світанок у вікна. Олександр Сергійович так докладно описує її, тому що вона була його улюбленою героїнею, у ній Пушкін втілив ідеал жінки.
Гумор і сатира в п’єсах «Клоп» і «Лазня»
Не тільки творчість, але й сама особистість В. В. Маяковського займають значне місце в історії російської літератури. Основна заслуга поета в тім, що він створив оригінальні за формою й змістом добутку, дуже яскраві, злободенні, часом гумористичні, але частіше - виконані гіркої іронії й гостра сатира, що й визначає їхня актуальність донині. Силоміць свого таланта Маяковський нещадно висміював всі ті явища, які, по його переконаннях, гальмували розвиток молодої держави. Він люто боровся проти того, що заважало процвітанню країни, проти численних пороків, властивих всьому радянському суспільству, і пороків, характерних для окремої особистості. Маяковський віддавав величезне значення жанру гумористичної сатири й був упевнений у тім, що в майбутніх школах “будуть викладати сатирові поряд з арифметикою й з неменшим успіхом”. Як відомо, особливу ненависть Маяковський випробовував до такого розряду людей, яких прийнято називати міщанами
Віра в гуманні початки життя
Вивчення творчості В. Шукшина - завдання складна й актуальна. Її рішення необхідно з погляду науково-пізнавальної й нравственно-эстетической. Не залишаючи нікого байдужим, мистецтво В. Шукшина постійно народжує суперечки, наукові дискусії, які далеко ще не закінчені. Герої В. Шукшина відверто, незалежно, гаряче сперечаються про вічний і сиюминутном, про добро й зло, про сенс життя, про покликання людини
Красуня й чудовисько образ Элен у романі «Війна й мир» Л, Н. Толстого
Закохатися можна в красу, Але полюбити як тільки душу. Красуня й чудовисько. Безсумнівно, це словосполучення відразу ж змушує згадати казку, у якій красуня полюбила чудовиська, і чудовисько потім перетворилося в принца. Але мовлення в моєму творі піде зовсім одругом.
Людина на війні (по повісті В. В. Быкова «Піти й не повернутися»)
Твору Василя Володимировича Быкова по-ражают читача суворою правдою життя. Його герої, звичайні люди, у важких умовах війни, на фронті або в партизанському підпіллі, знаходять чинність волі, го-товность відстоювати своє людське достоїнство до кінця. Письменник, сам минулий фронтовими дорога-мі, прекрасно знає тему, хоче розповісти молодому поколінню про героїчне минуле їхніх батьків і матерів, влити в їхні серця гордість за велике минуле країни. Невелика повість Быкова «Піти й не повернутися» незвичайна для автора тим, що головною героїнею явля-ется молода партизанка Зоська Норейко. Проста бе-лорусская «девчатка» ніколи не відрізнялася особою сме-лостью й самостійністю, жила з матір’ю, мрія-ла стати вихователькою дитячого садка, вибравши саму мирну професію турботу омалышах.
