Я навчаюсь у 9-Г класі міської школи. Приятелів у мене багато, але друг один. Ім’я його для мого покоління хлопців досить рідкісне: Савелій. У нього нічим не примітна зовнішність. Він невеликий на зріст. Має спортивну стрижку і навіть до глибоких холодів ходить без головного убору, не визнає парасольки. Є у нього дивне захоплення: він обожнює [...]

«Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них». Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи [...]

Чи багато хто з вас бачив хату, де з’явилися на світ дідусі й бабусі ваших батьків? Шкода, якщо не бачили, тому що серед цих стін проходило життя декількох поколінь наших предків, і у кожну з будівель вони поклали щось своє, заповітне, що напевно хотіли залишити нам на спадок. Я бачив хату, де живуть мої бабуся [...]

Мені сниться літо… Ранком мене будить сурма, як у таборі. Це вже наяву. Я прокидаюся, готовий вискочити з намету на траву, а бачу над собою високу стелю, а ліворуч і праворуч — красиві шпалери. Крізь відчинені двері видно рояль. Заради нього я і приїхав сюди з маленького селища під Донецьком.

Липневий ранок був безвітряний і обіцяв спекотливий день. Тополі, що ростуть у нашому дворі, дають багату тінь, але й вона не рятувала. Повітря було і спекотне, і легкий вітрець, який іноді налітав, не мав сили перед липневою задухою. Навіть горобці сиділи, настовбурчившись, наче дрімали. З сусіднього під’їзду ліниво вийшов кіт, потягнувся, озирнувся. Зазвичай, виходячи, [...]

Який чудовий український степ улітку! Особливо в червні, коли трави буйні та свіжі! Сонячне проміння торкається квітів — синіх, жовтих, рожевих, червоних… Зненацька зривається вітерець, хитає трави й квіти, розносить чудовий, солодкувато-терпкий аромат червневого степу.

Одного разу у бібліотеці ми побачили за вікном годівницю. До неї почергово підлітали синиці й, схопивши насіннячко, відразу летіли геть.
—А ще вони полюбляють сало, — почули ми за спинами голос бібліотекарки Зої Михайлівни. — Тільки воно має бути несолоним, бо птах захворіє.