Повість И. А.Буніна Гарне життя - автобіографія простій росіянці жінки, але жінки, головною метою якої були гроші; цьому ідолові вона присвятила все своє життя. Оповідання ведеться від імені героїні. З перших рядків повести героїня заявляє: Моє життя гарна була, я, чого мені жадалося, усього домоглася. З дитинства героїня була дочкою підневільного, але як тільки селян звільнили, виїхала вона з батьком у місто, щоб гроші наживати. Тут вони беруть в однієї панянки в оренду луг і засаджують його капустою. Здається, от-от прийде час бариші вважати, але з’являється раптом і ще один хазяїн лугу, кому так само був він проданий, і проганяє дівчину й неї батька

У спробі відстояти своє майно батько героїні вступає в бійку з хазяїном, але результат бійки жалюгідний - батька засилають на поселенье. Героїня виходить незабаром заміж за друга батька, але не по любові, а тому, що взяв він її без приданого. Чоловік відмовляється п’яницею й від нього, що ні рік - народжуються й умирають незабаром діти. Залишається тільки один, Ваня

У цей час улаштовується героїня до полковника Никулину підлоги мити. Героїня ставить перед собою ціль - будь-якими засобами заробити побільше грошей. Але полковник Никулин раптом починає доглядати за героїнею, хоча був одружений на товстій, великій німкені. В один із днів німкеня застає чоловіка, що обіймає поломойщицу, але нічого не говорить. Як тільки чоловік кудись їде, поломойку женуть ладь

Наша героїня знову в сумі - пропадає за даром мій розум, думає вона. Але не проходить і року, як вдається їй потрапити на службу до купця Самохвалову в покоївки. У Самохваловых четверо дітей - дві дочки й два сини. Дочки виходять заміж і з дітей у будинку залишаються лише сини

И старшого й молодшого покоївка вважає вбогими й дурнями. Старший син тільки й робив, що ночами зникав з будинку, учиться, ніде не вчився - скрізь виганяли. Молодший був начебто виродка - з тонкими, багато разів поламаними руками й ногами, але з великою, немов би старечою головою. Саме він і закохується без пам’яті в покоївку. Для неї й грає на гармоні, але вона начебто не зауважує

Незабаром він занедужує сухотою й увесь час лежить. І придумав убогий собі розраду - часто просить покоївку просто посидіти в його постелі, за що й платить їй. Таким чином, набирається в героїні значна сума. Але знає хитра жінка одне - є в хазяйського сина скарбничка, тільки натякнути потрібно, щоб гроші зі скарбнички їй дісталися. І дістаються - але для цього доводиться поцілувати сухотного … Один раз героїня розуміє, що грошей тепер у неї досить і йде від купців

Купує будинок, налагоджує торгівлю, здає кімнати. Всі добре, так тільки син її, уже підрослий Ванечка, раптом починає плутатися з однієї із квартиранток Феней. Торгівля стає гірше, з’являються збитки й недоліки - син тягає з каси гроші й витрачає їх на Феню.

Якось раз героїня застає його з Феней у будинку - на столі порожні пляшки й усе із крамниці. У цей же день Феньку виганяють із квартири, сина замикають у прикомірок. Незабаром сватається до героїні вдівець, багатий крамар, але ставить умова: сина її він у будинку бачити не бажає, тому що той може в чисту розорити. Ставить тоді героїня перед собою ще одна мета - сина відправити куди подалі, тому що він п’яниця, марнотрат і босяк

До того ж все частіше й частіше він з матір’ю лається, а якось навіть грозив убити. Але один раз його самого привозять убита й п’яного, мати говорить йому про свою мету й, а син - від чогось сам як у воду канув, може з горя, може із сорому. Мати його нарешті-те виходить заміж за крамаря й заспокоюється - адже чого не жадалося, усього домоглася

На цьому завершується повість И. А.Буніна Гарне життя