Таким чином, можемо зробити висновок, що явище становлення категорії роду в невідмінюваних іменниках не завершене і слушною є думка мовознавців О. К. Безпояско, К. Г. Горденської, В. М. Русанівського про те, що у мові помітна тенденція до вмотивування категорії роду лексико-семантичним змістом слова [Безпояско, 1993, с.67]. Доказом є пояснення роду іменників, що є поза прийнятим правилом. Приналежність до жіночого роду незмінної лексеми Найра Кваліфікуємо як явище граматичне: за аналогією до іменників жіночого роду з флексією -А І семантичне: перенесення родової – загальнішої ознаки (монета, грошова одиниця) на видову – конкретнішу.

Назву старовинної французької монети Луї (чол. рід) можемо пояснити як на формально-граматичному рівні – походить від змінної форми Луїдор, чоловічого роду (ознака – нульова флексія), так і на лексико - чи семантико-граматичному – власна назва особи (чоловіче французьке ім’я Луї ); Пенні, те саме, що Пенс (формальна ознака чоловічого роду – нульова флексія). Проте складно простежити за яким принципом належить до чоловічого роду грошова одиниця: Ларі.

Граматично-формальна ознака перенесена на невідмінювані іменники власне українського походження на позначення назв грошових одиниць і категорія роду вмотивована формальним показником: Півзолотого ← Золотий, півкарбованця ← Карбованець, півкорця ← Корець, півмільйона ← Мільйон, півшага ← Шаг, півшеляга ← Шеляг (від відмінюваних субстантивів чоловічого роду утворені незмінні лексеми чоловічого роду); Півкопи ← Копа, півкопійки ← Копійка (від змінюваних іменників утворені невідмінювані назви жіночого роду).

Викладені вище спостереження дозволяють зробити висновок про те, що лексичний склад – це динамічна інформаційна система, яка всебічно відображає процеси економічного, політичного, культурного, науково-технічного розвитку, як всередині кожної країни, так і на міжнародному рівні.

Виконане дослідження підтвердило думку про те, що невідмінювані іменники – це цікаве мовне явище з тієї точки зору, що наша мова належить до флективних, має розвинену систему словоформ і парадигм, але не всі незмінні лексеми (як іншомовного походження, так і власне українського) підпорядковуються законам флективної мови: не мають змінних форм, а лише омонімічні. Цікавим є те, що всередині української мови відбувається процес утворення незмінних лексем. У досліджуваних словниках української мови зафіксовано 24 невідмінювані іменники на позначення назв грошових одиниць, з них 16 – іншомовного походження, 8 – власне українського.

Таким чином, у роботі розглядаються як традиційні, так і нові, деякі суперечливі погляди щодо запозичених незмінних лексем, а також функціонування невідмінюваних іменників, з’ясовується природа поширення запозичень та їх співвідношення у використанні системою мови. У подальших наукових розвідках плануємо продовжити дослідження лексичних одиниць невідмінюваних іменників у системі граматики.

Людмила Грицаєнко

Література

Безпояско 1993: Безпояско О. К., Горденська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

Вихованець 2004: Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / За ред. І. Р. Вихованця. – К.: Пульсари, 2004. – 400 с.

ВТСУМ 2004: Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ Перун, 2004. – 1440 с.

Горпинич 2004: Горпинич В. О. Морфологія української мови: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ Академія, 2004. – 336 с.

Грищенко 2002: Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А. П. Грищенка. – 3-тє вид., допов. – К.: Вища шк., 2002. – 439с.

Мороз 1993: Банківська енциклопедія / За заг. ред. А. М.Мороза. – К.: Ельтон, 1993. – 328 с.

Pages: 1 2 3