Коротка літописна замітка, включена ченцем Яковом у твір "Пам’ять і похвала Володимирові", є, бути може, самим ранньою звісткою про хрещення Русі й тому заслуговує найбільшої довіри. Із замітки треба, що спочатку Володимир прийняв хрещення, на друге літо після хрещення ходив до порогів, на третє почав похід на Корсунь. Виразно відомо, що Корсунь була взята росіянами в 989 р., а виходить, Володимир став християнином в 987 р.

Чому Володимир порушив союзний договір і, будучи християнином, напав на володіння свого союзника Василя II? Причина полягала, очевидно, у тім, що імператор порушив договір першим і не надіслав на Русь сестру Ганну в 988 р., коли Володимир чекав її в дніпровських порогів.

Взявши Корсунь, князь пригрозив Василю II, що тепер він зробить із Константинополем те ж, що зробила із цим знаменитим містом у Криму, якщо імператор відмовиться надіслати в Київ сестру Ганну.

При яких обставинах Володимирові вдалося взяти неприступну міцність, який треба було протриматися до прибуття візантійського флоту з "грецьким вогнем"? Як видно, корсуняне не чекали удару з боку союзного Києва й були захоплені врасплох. Непрямі показання джерел наводять на думку, що міцність упала через зрадництво гарнізону. У корсунському гарнізоні служив найманий загін норманнов. Після узяття міцності Володимир жорстоко розправився зі стратигом Корсуни й поставив намісником міста корсунського варяга Жадьберна. Високе призначення варяга наводить на думку, що він не був рядовим воїном, а командував найманим загоном, що стояв у міцності. Зрадництво варяга допомогло русам опанувати міцністю. Саме Жадьберн сповістив Володимирові про місцезнаходження колодязів, що харчували місто водою, що й визначило результати облоги.

Візантія з успіхом насаджувала християнство у варварських країнах, що попадали в такий спосіб в орбіту політичного впливу імперії. Хрещення Русі відповідало вищим інтересам Візантії, але політичні цілі прийшли в зіткнення з династичними, що на два роки затримало хрещення.

Порушення договору не було наслідком примхи або сваволі імператора Василя II. У князя Володимира було багато язичеських дружин і десять синів від них, які претендували на київський престол. Імператор не бажав, щоб його сестра поповнила гарем язичеського князя. Він міг відпустити царівен у Київ при одній неодмінній умові. Всі попередні шлюби князів Володимира повинні бути розірвані, для того щоб християнський шлюб був визнаний єдино законним. Однак ськандинавське сімейне права виявилося несумісним із християнським правом Візантії. З погляду християнської релігії сини Володимира, породжені поза християнським шлюбом, були незаконнонародженими й не мали ніяких прав на трон. Для Володимира така точка зору була неприйнятна: старші сини були опорою його влади. Переговори про шлюбний контракт, очевидно, закінчилися провалом, після чого Володимир розірвав союз у Василем II і обрушився на Корсунь. Падіння головного опорного пункту византийцев у Криму зробило київського князя хазяїном півострова. Хазария стояла на порозі загибелі й не могла протистояти йому. "Пам’ять і похвала Володимирові" ченця Якова згадує про війну Володимира з хазарами. Дане свідчення давно заганяло в істориків глухий кут, оськільки літопису не зберегли взагалі ніяких відомостей про названу війну. "Пам’ять і похвала Володимирові" є раннім і найбільш достовірним джерелом, відкидати його показання неможливо. Владимир вступив у війну з хазарами, видимо, під час тривалої облоги Корсуни. Взявши головний опорний пункт византийцев у Криму, князь підкорив собі також колишні володіння "царя русов" Хельги в Таматархе й Керчі. Владимир був першим російським київським князем, що став розпоряджатися долями російського Тмутараканського князівства. Він посадив на престол у Тмутаракани одного зі своїх молодших синів.

Візантія не могла допустити того, щоб русяві закріпилися на Кримському півострові й одержали зручні гавані для нападів на імперію. Як тільки Володимир погодився передати Корсунь як викуп ("вено") за наречену ("цариці ділячи"), перешкоди для миру були усунуті.

Хрещення русов затяглося внаслідок опору впливових сил у самому Києві. Питання про зміну віри не міг бути вирішений всупереч волі "чоловіків" із князівської дружини. Християнський літописець оповідає, що князь послав за рубіж послів для "випробування віри", а після повернення велів їм виступити зі звітом перед дружиною: "Ськажіть перед дружиною". Дружина нібито відразу ухвалила рішення щодо хрещенні, пославшись на авторитет княгині Ольги: "Аще б лихий закон гречьський, те не б баба твоя прияла, Ольга, яже бе мудрейши всіх людин". Наведена звістка недостоверно. Ольга намагалася заснувати християнське єписькопство в Києві, але язичеська дружина вигнала єписькопа, запрошеного нею з Німеччини.

Ольга прийняла християнство в дозрілих літах. Її син Святослав провів дитинство й змужнів у язичеському середовищі. Він рішуче відкинув всі пропозиції матері про зміну віри. У родину онука Ольги Володимира християнство проникнуло завдяки його численним шлюбам. Однієї з його старших дружин була "грекиня", викрадена русами із православного монастиря на Балканах. Дружини "болгариня" і "чехини", імовірно, також були християнками. Однак шлюб з ними не був освячений церковним обрядом, а християнська релігія забороняла багатоженство.

Хрещення Володимира в 987 р. було видатним державним актом і повинне було привернути загальну увагу. Тим часом сучасники проявляли рідку непоінформованість, як тільки мова йшла про хрещення їхнього князя. Навіть питання, де хрестився князь, заганяв у них глухий кут. Одні минулого впевнені, що Володимир прийняло таїнство хрещення в Корсуни в Криму, інші - "у Києві, инии ж реша у Василеве, друзии ж инако ськажют". Відзначений факт може мати лише одне пояснення. Владимир хрестилася як приватна особа, без зайвого розголосу. Він ішов за прикладом бабки, що відправила християнські обряди потай від язичеського оточення.

Поки князівська дружина трималася віри предків, ні мудра Ольга, ні Володимир, що самоособисто прийняв християнство, не могли примусити Русь до відмови від язичества. Але згодом ситуація змінилася. Чи не головним фактом, що підготував ґрунт для хрещення Русі, були війни між Руссю й Візантією. Стара язичеська дружина Святослава, що нараховувала 10 000 воїнів, піддалася майже поголовному винищуванню під час його балканських походів. За умовами договору з Василем II київський князь відпустив у Царьград половину свого війська - 6 000 русов. дружина, Що Залишилася при ньому, жила в оточенні християнського населення Криму протягом напівроку, поки осаджувала Корсунь.

Царівна Ганна приплила в Крим на кораблі, посланому з Константинополя її братом - імператором. Не витрачаючи часу понапрасну, Володимир в 989 р. обвінчався з Ганною в кафедральному соборі Корсуни. Церемонія одруження дала можливість широко сповістити мир про розрив князя з язичеством. Те, що не вдалося Ользі в язичеському Києві, удалося Володимирові в християнському місті Корсунь.

Переможний похід у Крим усталив престиж київського князя, його воїни одержали багатий видобуток. Урочистий акт вінчання, що був для Володимира як би другим хрещенням, зробив глибоке враження на "чоловіків" із князівського оточення: "рє ж видевше дружина ево, мнози крестишася".

Після штурму Корсунь піддався розгарбуванню. Русяві вилучили міську ськарбницю, безліч усякого ськарбу, забрали із церков хранившиеся там моці, ікони, церковне начиння. Владимир вивіз із Корсуни античні статуї коней, що прикрашали міський іподром. У Київ російське військо з’явилося з незліченними багатствами. Згода між дружиною й князем усталилося. Опір язичників був остаточно зломлений. Владимир наказав розгромити капище в Києві. Кумири були порубані в друзки й спалені. Однак русяві не позбулися від страху перед старими богами й побоювалися прогнівати Перуна. Його статуя не була зруйнована. Ідола прив’язали до кінського хвоста й поволокли до Дніпра. Процесію супроводжували дванадцять воїнів, які били кумира ціпками, щоб вигнати з нього бісів. Перуна проволокли до порогів, де й кинули у володіннях печенігів. Таким чином, головний язичеський бог був відправлений у вигнання. Прийнявши християнство, русяві пустили в хід насильство, щоб нав’язати нову віру слов’янам. Після повалення кумирів Володимир велів зібрати всіх жителів Києва на берег Дніпра, де їх хрестили греки - "царицини попи" і "корсунськие попи". У Новгороді, куди були послані Добриня і єписькоп Яким Корсунянин, усе повторилося. Статуя Перуна бути посічене й ськинуте у Волхов.

Pages: 1 2 3 4