Сольдо, невідм., с 1. Італійська мідна монета, яка була в обороті до 1947 року. 2. Старовинна срібна монета Португалії [ВТСУМ, 2004, с.1160; ПСІС, 2000, с.847]; італійська назва середньовічного Шилінга; Срібна

Монета багатьох італійських держав до об’єднання Італії в 1861 році; монета Італії до 1947 року [МСІС, 1977, с.624].

Су, Невідм., С. Старовинна французька дрібна розмінна монета [ВТСУМ, 2004, с.1211]; 1. Французька монета (спочатку золота, згодом – срібна і мідна), становила 1/20 Лівра. Карбувалася до 1793 року. У 1947 р. вилучена з обігу; 2) розмінна монета В’єтнаму, 1/100 Донга [ПСІС, 2000, с.865-866; МСІС, 1977, с.641].

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови реєструється невідмінюваний іменник: Сомалі Як народ, основне населення півострова і Республіки Сомалі і як мова цього народу [ВТСУМ, 2004, с.1160]; однак у Словниках іншомовних слів відсутня Сомалі, а подається лексема “сОмало”– грошова одиниця Сомалі до 1960 року [ПСІС, 2000, с.848; МСІС, 1977, с.624]. Ми вважаємо, що це також незмінна лексема за аналогією до іменників на кінцеву голосну -О: Песо, Сентимо, Скудо, Сольдо Та ін.

На прикладі невідмінюваних іменників – назв грошових одиниць – простежуються зміни в лексичному складі будь-якої мови, оскільки лексика найперша відображає будь-які нові процеси в суспільстві, реагує на суспільно-економічний розвиток країни, на політику держави. Грошова одиниця Сольдо Спочатку є італійською назвою середньовічного Шилінга, згодом – функціонує як срібна монета у багатьох італійських державах до 1861 року (рік об’єднання Італії), після цього є мідною монетою Італії, користувалися нею до 1947 року. Як грошова одиниця Франції Су Вилучена з обігу з 1947 року, однак у В’єтнамі Су Функціонує як дрібна розмінна монета на даний час. Словник іншомовних слів О. С. Мельничука, 1977 року видання, фіксує лише одне значення слова “Екю” (старовинна французька золота і срібна монета з зображенням щита), а Словник Л. О. Пустовіт – 2000 року подає ще й друге значення (міжнародна валютна одиниця, що її використовували країни – учасниці Європейської валютної системи з 13 березня 1997 року). Діє категорія часу: грошова одиниця Євро Запроваджена у 1999 році, тому зовсім відсутня у Словнику О. С. Мельничука. Таким чином, ми бачимо, що мова змінюється у часовому параметрі, віддзеркалюючи безперервний процес розвитку суспільства, державних відносин у планетарному масштабі. Мова – динамічна інформаційна система.

Словники іншомовних слів подають трактування походження невідмінюваних одиниць: Екю [< франц. écu] та Ескудо [португ. та іспан. escudo], сКудо [італ. scudo] означає “герб”, “щит”, тобто атрибути геральдики держави; паралельною до Екю, як монети, є утворена форма за принципом творення абревіатур: Екю [< анг. European Currensy Unit], що означало “єдина європейська валюта”; “Євро” утворене від назви “Європа”, як частини світу в північній півкулі; Пенні [англ. penny, фін. penni, від лат. pendo] означає “плачу”; Песо, Пезо [італ. peso] – буквально “вага”; Сентаво [ісп., португ. centavo], а також Сентесимо [ісп. centésimo] вживається у значенні “сотий”; Сентимо [ісп. centimo < лат. centum – сто]; Сольдо [італ. soldo < лат. solidus – твердий], у значенні “тверда валюта”; Сомало [< італ. somalo], тобто сомалійський. Проаналізувавши походження невідмінюваних грошових одиниць, ми зробили висновок, що у кожному невідмінюваному іменнику закладене лексичне значення, що пов’язане прямо (Вага, сотий, сто, платити) або опосередковано з грошовою системою, із ринковою економікою і престижем держави на світовій арені (Герб, щит, сомалійський, твердий).

Серед назв грошових одиниць в українській мові є незмінні лексеми як іншомовного походження, так і власне українського з префіксом Пів-:

Півзолотого, Невідм., Ч., Заст. Сума грошей, що дорівнює половині золотого [ВТСУМ, 2004, с.761; СУМ: 6, с. 381].

Півкарбованця, Невідм., Ч. Сума грошей, що дорівнює половині карбованця.– На, Віднеси годинник Петухову. Одерж півкарбованця [СУМ: 6, с.381].

Півкопи, Невідм., ж. 1. Половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь. 2. Заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п’яти копійкам [ВТСУМ, 2004, с.762]; Т с Еней кричить, що “Я Нептуну Півкопи грошей в руку суну, Аби на морі штурм утих” [СУМ: 6, с.381].

Півкопійки, Невідм., ж., іст. Дрібна монета вартістю в половини копійки [СУМ: 6, с.382].

Півкорця, Невідм., Ч, Заст. Половина корця як міра чого-небудь. Входить він у хату та й уносить на плечах, може, так як з півкорця чогось у мішку [СУМ: 6, с.382].

Півмільйона, Невідм., Ч. Половина мільйона [ВТСУМ, 2004, с.762; СУМ: 6, с.383].

Півшага, невідм., ч., Іст. Монета вартістю в половину шага [ВТСУМ, 2004, с.763; СУМ: 6, с.390].

Півшеляга, Невідм., Ч., Іст. Монета вартістю в половину шеляга [ВТСУМ, 2004, с.763; СУМ: 6, с.390].

Таким чином, ми дослідили, що Словник української мови в 11-ти томах фіксує 8 невідмінюваних іменників – назв грошових одиниць, з яких 3 (Півзолотого, Півкопи, Півкорця) належать до застарілої лексики, 3 (Півкопійки, півшага, півшеляга) – історизми, 2 (Півкарбованця І Півмільйона) використовувалися в лексиці на той час. Великий тлумачний словник сучасної української мови подає лише 5 незмінних лексем, з них вживається у сучасному мовленні лише одна – Півмільйона, а невідмінюваний іменник Півкопи І в першому значенні, як і в другому, на нашу думку, слід віднести до застарілих (див. вище).

Постає питання: чому автори згаданих вище словників не фіксують термін “Півгривні” ні як застарілий, ні як історизм, хоча срібна гривна (з твердим кінцевим - н-) відома ще з часів Київської Русі як грошова одиниця, яка важила від 160 до 196 грамів. Гривна виконувала функцію грошей кілька тисячоліть, а за золотом роль грошей закріпилась лише у другій половині XΙX ст. [Мочерний, 2003, с.138], однак маємо лексему “Півзолотого”. Вдруге повертається у словниковий склад мови “гривня” (тільки з пом’якшеним кінцевим - н-) у

1917 році як назва перших власне українських паперових грошей Української Народної Республіки [Мочерний, 2003, с.138]; втретє – “в зв’язку з проголошенням в 1991році Акту про незалежність України є рішення назвати гривною власну грошову одиницю Української держави” [Мороз, 1993, с.68 - 69]. Однак в сучасних словниках так і не з’явилась лексема Півгривні (50 копійок), яка хоч рідко, але зустрічається в усному мовленні.

Спостерігаємо непослідовність у виявах морфологічної категорії роду. Назви грошових одиниць як іменники-назви неістот, позбавлені поділу за статтю, за родовою приналежністю, тому “вони ґрунтуються на формально-граматичному змісті іменникової категорії роду” [Вихованець, 2004, с.86]. Прийнятим є правило, що “загальні іменники – назви неістот – належать до середнього роду” [Грищенко, 2002, с.302], або “слова іншомовного походження з основою на -А (з попереднім голосним основи), -О, -У, - є, -І, -Ю, як назви неживих предметів” [Пономарів, 2001, с.119]. У Великому тлумачному словнику як іменники середнього роду визначені назви невідмінюваних грошових одиниць іншомовного походження: Екю, Ескудо, Євро, Лове, Песо (Пезо), Сентаво, Сентесимо, Сентимо, Сольдо, Су, а Ларі, Луї, Пенні Належать до чоловічого роду; Найра – до жіночого; Скудо – зовсім не вказана категорія роду. Як бачимо, у даному Словнику не є прозорою мотивація категорії роду, оскільки у мовознавстві існують різні, іноді навіть суперечливі погляди відносно визначення роду невідмінюваних іменників, тобто це явище недостатньо досліджене. Так В. О. Горпинич [2004, с.59] до чоловічого роду відносить “назви деяких конкретних предметів: Екю, Пенні”. Проте за нашими дослідженнями Екю Належить до іменників середнього роду [ВТСУМ, 2004, с. 259].

Pages: 1 2 3