Ван Карпенко-Карий драматург, актор, режисер, громадський і культурний діяч. Наган до славетного роду Тобілевичів, які зробили великий внесок у розвиток драматургії атру другої половини XIX ст. біографічні відомості

29 вересня 1845 р. - народився Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я - Іван Карпович ілевнч) у с. Арсенівці (тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської асті) у сім’ї збіднілого дворянина, що служив прикажчиком поміщицького маєтку.

Навчався у чотирикласному училищі у Бобринці.

З 14 років працював канцеляристом, пройшов шлях від писаря до секретаря міського поліційного управління.

З 1865 р. жив у Єлисаветграді, керував аматорським театральним гуртком, налагодив зв’язки з діячами українофільського громадського руху,

1883 Р.~ Звільнений Зі Служби, вступив до української театральної трупи М. Стариць-кого, гастролював з нею в містах України.

1884 р. - за участь у діяльності таємного народницького гуртка й допомогу політичним «злочинцям» висланий на три роки до м. Новочеркаська, де був підручним коваля, потім відкрив палітурну майстерню.

З 1887 р. жив на хуторі Надія поблизу Єлисаветграда під гласним наглядом поліції (знято 1903 р.), активно працював в «театрі корифеїв». Виховував школу акторів соціально-психологічного театру, реформувавши українську драму і її сценічне втілення на засадах реалізму.

15 вересня 1907 р. після складної операції помер у Берліні, Тіло було перевезене й поховане иа сільському Карлюжинському кладовищі поблизу хутора Надія. Огляд творчості

- Оповідання «Новобранець»;

- драматичні твори (18 п’єс, 3 етюди):

-комедії «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море», «Паливода XVIII ет.»;

Драми «Безталанна», «Бурлака», «Наймичка», «Понад Дніпром», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Ґандзя»;

- трагедії «Бондарівна», «Сава Чалий»;

- критичні праці, рецензії, переклади.

Комедія «Хазяїн»

Жанр: Соціальна сатирична комедія, у якій за допомогою драматичного відображення життя створено неповторну модель дійсності.

Зв’язок з іншими творами драматурга

Існує генетичний зв’язок між п’єсами І. Карпенка-Карого «Хазяїн» і «Сто тисяча. Про це свідчить ім’я головного персонажа першої (Терентій Пузир). V п’єсі «Сто тисяч» йшлося про намір Герасима Калитки висватати своєму синові одну з дочок сусіднього багатія Пузи ря. Цей намір не здійснився через відмінність у соціальному становищі глитаїв.

Історія написання ї тематичні особливості

Твір написано в 1900 р.

І. Карпенко-Карий був добре обізнаний з життям сільських багатіїв, з методами їх збагачення, завдяки яким звичайні, але спритні селяни своїми прибутками не тільки зрівнялися з колишніми дворянами, а часом і переважали їх.

Розкриваючи в численних ситуаціях прийоми господарювання хазяїна, драматург на конкретному, узятому з життя матеріалі показує всю механіку блискавичного збагачення тих нових власників земель, що мають «мужицьке» походження, акцентує на антигуман-ному характері їх господарювання,

Автор порушує низку злободенних соціальних і морально-етичних питань.

Композиція

Комедія складається з чотирьох актів.

Дія відбувається переважно в кабінеті хазяїна, де зосереджується управління господарством, окрім II дії, місцем якої є подвір’я, сад перед будинком Пузиря (йдеться про обурення робітників нещадною системою гноблення),

Внутрішня композиційна структура п’єси допомагає розкрити суть явища збагачення в динаміці - русі «хазяйсько колеса».

Важливу роль в композиції твору відіграє розташування дійових осіб у творі. Сам Пузир розкривається в стосунках з іншими персонажами.

Персонажі п’єси:

Терентій Гаврилович Пузир хазяїн, мільйонер.

Марія Іванівна його жінка.

Соня їх дочка.

Феноген права рука хазяїна.

Маюфес фактор [посередник].

Павлина кравчиха з города.

Зеленський, Ліхтаренко - економи.

Куртц шахмейстер [спеціаліст з розведення овець].

Петро Петрович Золотницький - родовитий багатий пан.

Калиновим учитель гімназії.

Зозуля помічник Ліхтаренків.

Лікар.

Харитон - розсильний.

Петро. Дем’ян. Дівчина. Юрба робітників.

Стислий переказ твору

ДІЯ ПЕРША

Кабінет. Ява І II До кабінету заходить помічник хазяїна Феноген з халатом у руках. Слідом входить Маюфес, посередник при укладанні торгових угод, давній знайомий Феногена. Феноген жартівливо звертається до Маюфеса, що той, мовляв, усе грошики загрібає. Фактор віднікується, а Феноген нагадує йому, що він же купив чудовий будиночок. Маюфес заперечує, що за ці роки інші уже собі не будинок купили, а палати. Потім вони починають розмовляти про халат Пузиря.

Феноген. Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить! Он, як люди багатіють, учіться!

І розповідає зі сміхом, що колись хазяїна в такому кожусі не пустили в земський банк. На це Маюфес відповів, що Терентія Гавриловича і в рогожі пізнають. Феноген просить Маюфеса підшукати йому для купівлі землю, десятин п’ятсот, ближче до вокзалу.

Ява III Зеленський, економ, просить Феногена, замовити слово за нього перед хазяїном: Терентій Гаврилович гнів на мене має, і я боюсь, щоб мене не перевели в Чагарник на місце Ліхтаренка; а там менше жалування, у мене сім’я…

Феноген, побачивши, що Зеленський дістає гроші, починає ніби відмовлятися, мовляв: Знаєте, який наш хазяїн, часом, щоб не подумав, що ви мене підкупили, у нього честь - перше всього!» Зеленський умовляє його, що «дурно ніхто нічого не робить; ви для мене, я для вас».

Ява IV Феноген лічить гроші та із задоволенням думає: Якби не давали, то я б і не брав. А коли дають бериї І сам хазяїн наш усіх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть тягни! Так і сам Пузир розбагатів, то ж тут і гріха немає.

Ява V Феноген віддає халат дружині і дочці хазяїна, щоб вони його скоріше підлатали й занили. Жінки беруться до роботи; Марія Іванівна просить кравчиню з міста зняти мірку і зшити халат чоловікові на іменини, бо сам він відмовляється купити новий.

Марія Іванівна боїться дарувати халат, бо чоловік гніватиметься, де взяла гроші. То ж вирішили гарно розшити атласний халат буряками й овечками, а потім кравчиня запропонує Пузиреві його купити за дуже дешевою ціною.

Ява VI Пузир розмовляє з Маюфесом і говорить, що справа того трудна. Адже у нього самого

Сорок тисяч овець, боїться, що й для них не вистачить паші.

Маюфес. Де ж таки! Оце сказали: паші не стане!.. Торік, як я купив у вас для одного німця валахів, пам’ятаєте? - то для прийомки три дні їхали вашою землею… їхали ми цілий день. «Чия земля?» - питаємо. - «Терентія Гавриловича Пузиря». На другий день знову питаємо: «Чия земля?» - «Терентія Гавриловичам І тільки на третій день, надвечір, почалася земля Гаврила Афанасійовича Чобота. Німець сказав: «У цього хазяїна більше землі, ніж у нашім герцогстві».

«З миру по нитці голому сорочка». Пузир за допомогою Маюфеса погоджується допомогти купцю Михайлову організувати фальшиве банкрутство, взявши на випас його вівці дванадцять тисяч. При цьому вимагає за послугу двадцять процентів з валової виручки.

Ява VIII

Куртц, Зеленський і Ліхтаренко прийшли до Пузиря. Відбулася розмова між Пузирем і Зеленським з приводу оплати праці селянам в Мануйлівці. Хазяїн ставить за приклад Ліхтаренка, який сплачує по п’ятнадцять-двадцять копійок, і дорікає Зеленському, що тридцять п’ять копійок це дуже багато і що він не вміє зробити дешевого робітника!

Зеленський пояснює, що у нього інші умови, а Пузир йому заперечує:

- Так ви зробіть у Мануйлівці бідністьі

І переводить Зеленського в Чагарник, а Ліхтаренка - в Мануйлівку, щоб він і там «зробив бідність».

Зеленський бідкається, а Феноген стогне й кахикає за дверима.

Ява IX Феноген розповідає Пузиреві про афери Ліхтаренка, його помічника Зозулі, Пузир дякує вірному помічнику та бідкається: Кругом крадуть і крадуть.

Ява XII Хазяїн розбирає пошту й дізнається з листа, що його дочку хоче сватати син великого землевласника Чобота. Феноген застерігає його, що треба спитати Соню, адже вона може й не погодиться. Пузир дивується як це так, щоб не погодилася. Адже майбутній наречений - один у батька, а батько - хазяїн на всю округу.

Далі Пузир довідується, що одержав орден Станіслава другого ступеня на шию і радіє: Недурно пожертвував на приют.

Ява XIII Візит сусіда дворянського роду Золотницького до Пузиря.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Тема Комедія «Хазяїн». Іван Карпенко-Карий (1845 — 1907) . З'явився готовий твір.