Іван Карпенко-Карий - один з корифеїв української сцени, талановитий драматург і актор. Він займає найбільш помітне місце в українській класичній драматургії та в історії українського театру другої половини XIX ст. і початку ХХст. Карпенко-Карий умів «заглибитися в душу народу», правдиво розкрити трагедію простих людей. Новим явищем в українській драматургії була комедія «Мартин Боруля». Автор у творі висміяв станове честолюбство і довів, що гідність людини не г в приналежності до привілейованої касти, а в трудовій діяльності, в простоті та щирості людських взаємин. Новим кроком на шляху творчого зростання стала п’єса «Сто тисяч».

Здавалось би, що від часу написання Карпенком-Карим знаменитих п’єс нас відділяють десятиліття, але й сьогодні п’єси залишаються актуальними. І причина цьому - процес реформування економіки на ринковій основі. От тільки біда, що сьогодні ми не маємо такого геніального драматурга, який зумів,: би в такій яскравій формі показати, що подібні процеси - це якоюсь мірою випробовування для суспільства: чи вдасться зберегти ті загальнолюдські цінності, , які упродовж століть оберігала людська спільнота заради моральності підростаючого покоління.

Хотілось би бачити сучасних бізнесменів, які б не говорили як Пузир, що ї «плював на все і знать не хотів людського поговору». На жаль, позитивних прикладів сьогодні мало. Запитаймо молодих хлопців, які працюють «на фірмача»,  чи багато з них влаштувалися на роботу за контрактом чи договором? Дуже  мало таких. Бо в умовах суцільного безробіття вони згодні на будь-який заробіток, на будь-яку роботу, навіть коли отримуватимуть за неї копійки. І «фірма- І; чі» цим користуються, бо договір буде зобов’язувати їх дотримуватися закону: тривалість робочого дня, оплата допомоги через хворобу, відпустки тощо. Тож і маємо сучасного Пузиренка, який нехтує законом і готовий на все заради дешевої робочої сили, що принесе величезні прибутки.