От про один такому, здавалося б, частці, але корінному питанні для збагнення не тільки поеми Блоку “Дванадцять”, але й всієї літератури, і радянської, і літератури радянського часу (а це далеко не те саме), і піде в нас мовлення. Те, що буде далі написано, набагато більш того, що буде сказано на уроці. Але адже й репетиція спектаклю триває куди більше, ніж сам готовий спектакль. І робиться на репетиції багато чого з того, що потім у спектакль не ввійде. Це всі підходи до уроку, пошук шляху, робота не стільки на клас, скільки на себе, підсумок якої, природно, позначиться й у класі, заради якого все робиться.

Говорячи високим штилем - це лабораторія вчителі, який, якщо я не помиляюся, присвячена лише одна книга, написана одним з моїх учителів, у свій час на всю країну відомим, - Семеном Абрамовичем Гуревичем.

И ще. Розбираючи папку з виписками по цій темі, що зібралася в мене за багато хто й багато років, я подумав про те, що сьогодні вчителеві, особливо молодому, відлученому від книги і її відсутністю на полку книгарні, і непомірною, недоступною ціною, і недостачею часу, щоб щораз перелопачувати величезний матеріал, багато чого з того, що зібрано в мене, невідомо й недоступно. І прилучити його до цього матеріалу - одне із завдань даної статті. А вуж що він з нього візьме - його діло

И всього-те чотири слова: “чорна злість, свята злість”. Що за ними і як вони - чорне й святе - між собою зв’язані?

Насамперед про контекст. Не тільки контексті поеми й не стільки про контекст поеми. А про “контекст часу” і його сприйнятті сучасниками. Але отут потрібна особлива коректність

Не можна, скажемо, зараз звертатися до листів Короленко Луначарскому: це двадцятий рік. А у двадцятому році й сам Блок уже по-іншому говорить і про час, і про себе, і про поему: “хоча й не міг би написати тепер того, що писав тоді, не відрікаюся ні в чому від писань того року”. Не “відрікаюся”, але й не міг написати тепер того.

Блок почав “Дванадцять” 8 січня 1918 р. Вчерне закінчив 28 січня. 18 лютого (з першого лютого був уведений новий стиль, так що це вже третього березня) поема була надрукована. Обмежимося твердими тимчасовими рамками: січень 1918 г.

У виданому в Тбілісі в 1991 р. щоденнику Зінаїди Гиппиус останній запис від б листопада 1917 р. Після чого примітка автора щоденника: “Тут обривається текст моєї “Петербурзького запису”, - усе, що від її уцелело й після довгого років потрапило в мої руки” 1 . Але в додатку до книги Дмитра Мережковского “Хвора Росія” дані витяги із щоденника його дружини, і там у записі від 7 січня (на інший день Блок почне “Дванадцять) ми читаємо: ” ЩоОзвіріли, із кривавими очами й матірними лайками мужики, ндраву яких не ставлять перешкод, а його заохочують” 2 .

Перші записи в щоденнику М. Пришвіна за 1918р. 3 зроблені відразу після арешту його й всіх інших співробітників редакції “Волі народу”, де Пришвін перебував до 17 січня. Пришвін записує в щоденнику після прочитання статті Блоку “Інтелігенція й революція”:

“Чан. Тепер стало зовсім ясно, що виходити в ім’я людської особистості проти більшовиків неможливо: чан кипить і буде кипіти до кінця, якнайбільше, що можна - це підійти до цього краю чана й подумати: “Що якщо я кинуся в чан? “

Блок - для нього цей постійний стан (2 нрзб.) задовго до революції

Інша справа- кинутися вчан.

Я думаю зараз про Блок, що тепер, як я розумію його статті, збирається кинутися в чан або вже кинувся вчан.

Був такий час, коли до чана хлистівської стихії богошукачі з поетів із завмиранням серця підходили, тягло туди, вчан.

Пам’ятаю, один раз, у десятиліття нашого інтелігентського богошукання, зацікавилися ми однією сектою “Початок століття”, що відхилилася від хлистівства

И пам’ятаю, один з кипевших у цьому чані саме так і говорив нам:

- Життя наша - чан киплячий, ми варимося в цьому чані, у нас немає нічого свого окремого, і знаємо, у кого яка сорочка: нині вона в мене, а завтра в сусіда. Киньтеся до нас у чан, умріть із нами, і ми вас воскресимо. Ви воскреснете вождями народу

На це заперечували:

- Як же кинутися, а особистість моя?

Я, що близько знав цю секту, не раз приводив на край її чана людей з нашої творчої інтелігенції й завжди чув той самий питання:

- А особистість?

Відповіді не було, і не могло бути відповіді із чана, де особистість розчиниться в масу, і створюється з Я-Я- європейця - Ми, східне (26).

Згадаємо, що тема ця - придушення особистого й особистості - одна з головних трагічних тем поеми Блоку. Коли Петька після вбивства Катьки мучається, страждає, йому скажуть: “Не таке нині час, / Щоб няньчитися з тобою!”

Більш докладно зупинимося на щоденнику Володимира Короленко 4 .

12 січня. “…Прийшла звістка, очевидно цілком достовірне: у Петропавловской фортеці вбиті Шингарев і Кокошкін тільки тому, що вони кадети… Підле криваве мавпування французького терору… Низьке науськивание на буржуазію, у якому винні не одні більшовики, приносить свої плоди…” (78).

15 січня. “Тепер сумнівів немає. Війна з німцями замінена війною зі співвітчизниками” (80).

24 січня. “Мирна маніфестація за Установчі збори залишила за собою якщо не по кількості жертв, яких набагато менше, те по мерзенності 9 січня 1905 року…” (91).

Зрівняємо написане Короленко із записами Олександра Блоку. Щоденник 4 січня. “Чому “учредилка”? Тому що, як вибираю я, як всі? Втемную вибираємо, не розуміємо. І чому іншої може за мене бути? Я один за себе. Неправда виборна (не говорячи про підкупи на виборах, якими прогриміли всі їхні американці й французи)”.

Записна книжка від 6 січня. “Слухи про те, що Установчі збори розігнали в 5 годин ранку ( воно-таки зібралося й вибрало головою Чернова”).

Щоденник від 7 січня. “Для художника - ідея народного представництва, як і всяке “відволікання”, може бути цікава тільки по раптовому капризі, а по суті - ненависна”.

Тут ми порівнюємо щоденникові записи. Коли піде мовлення про те, як привселюдно на цю тему виступив Горький, ми звернемося до тому, як вона пролунала в “Дванадцяти” 30 січня. “Ах, якби нарешті зрозуміли, що російська душу бідує тепер у різнобічному покаянні, що партії майбутнього винні теж багато в чому, у чому справедливо винять минуле!.. Тільки в цьому дозволі жахливого вузла, зав’язаного темною й мерзенною сваволею царів і розрубується тепер по живому тілу настільки ж темною сваволею нових владик…”.

Оборотний увага на слова про жахливий вузол, зав’язаному темним і мерзенним минулим

Але це все щоденники. Запису для себе, які потім лише прочитають інші. А от “Несучасні думки” М. Горького - виступ публічне, відкрите, як говориться, “у весь голос”.

Так що ж писав Горький у той січень 1918 р., коли створювалися “Дванадцять” Блоку?

5 січня. “…Уряд Смольного ставиться до росіянина робітникові як до хмизу: але запалює хмиз для того, щоб спробувати - чи не займеться від російського багаття загальноєвропейська революція?”.

9 січня. “Кращі люди - російські люди майже сто років жили ідеєю Установчих зборів - політичного органа, що дав би всієї демократії росіянці можливість вільно виразити свою волю. У боротьбі за цю ідею загинули у в’язницях, у посиланні й каторзі, на шибеницях і під кулями солдатів тисячі інтелігентів, десятки тисяч робітників і селян. На жертовник цієї священної ідеї пролиті ріки крові - і от “народні комісари” наказали розстріляти демократію, що маніфестувала на честь цієї ідеї” (175).

Отут самий час згадати про Установчі збори в поемі Блоку. Дивлячись на плакат “Вся влада Установчим Зборам!”,

Бабуся вбивається - плаче,

Ніяк не зрозуміє, що виходить,

На що такий плакат,

Такий величезний шматок?

Скільки б вийшло онуч для хлопців,

А всякий - роздягнений, разут…

Але головне - інше. Вітер

Рве, мне й носить

Великий плакат:

“Вся влада Установчим Зборам”..

И слова доносить:

… І в нас були збори…

От у цьому будинку…

Обговорили -

Ухвалили:

На час - десять, на ніч - двадцять п’ять…

…І менше - ні з кого не брати…

… Підемо спати…

Установчі збори в одному ряді зі зборами повій (”…І в нас були збори…”), що обговорюють таксу в нову післяреволюційну епоху. Згадаємо, що в ті ж дні, коли Блок приступав до поеми, він записав у щоденник про підкупи при виборах у представницькі органи на Заході. Але повернемося Кгорькому.

11 січня. “Помнете: зараз іде не процес соціальної революції, а надовго руйнується ґрунт, що могла б зробити цю революцію можливої в майбутньому” (178).

Pages: 1 2

Збережи - » Про контекст поеми Блоку «Дванадцять» . З'явився готовий твір.