Егоїстичні, як діти, і в’ялі, як старі, вони спізнилися вчасно вмерти й ниють, нічого не бачачи навколо себе, нічого не розуміючи. М. Горький П’єса А. П. Чехова “Вишневий сад” є не тільки вершиною його драматургії, але й найбільшим добутком XX століття. Це добуток до сьогоднішнього дня залучає акторів і режисерів, не залишає байдужими й простими читачами. Написана в 1903 році, п’єса “Вишневий сад” з’явилася відгуком на той стан очікування змін, що назріло в суспільному житті Росії перед революцією 1905 року. І сам вишневий сад у п’єсі не тільки об’єднав навколо себе героїв різних віків і станів, але й з’явився © A L L S o c h. r u образом-символом старої поміщицької Росії, символом відживаюче своє століття дворянства, марного для нового суспільства, що живе “на чужий рахунок”.
Особливості жанру казки у творчості М. Е. Салтыкова-Щедріна
Російська література завжди була тісніше пов’язана з життям суспільства, чим європейська. Будь-які зміни суспільного настрою, нові ідеї негайно знаходили відгук у літературі. М. Е. Салтиков-Щедрін гостро переживав недуги свого суспільства й знайшов незвичайну художню форму, щоб привернути увагу читачів до його проблем, що хвилювали. Спробуємо розібратися в особливостях цієї форми, створеної письменником. Традиційно в російському фольклорі виділяють три типи казок: чарівної, побутовий^-побутові-соціально-побутові й казки про тварин
Ідейний зміст повести В. Г. Распутіна “Живи й помни” - Твір по добутку В. Г. Распутіна “Живи й помни”
Дружина Гуськова випробовує складні почуття й переживання: її любов до чоловіка наповнена жіночою самовідданістю, відданістю, але в той же час їй соромно «і перед Андрієм, і перед людьми, і перед собою».
Були в Гуськова мінути, коли він випробовував каяття совісті: «Господи?! Що я наробив?! Не ходи до мене більше», - говорить він Настене. Але поступово його совість затихає, а в душі росте злість і ненависть до всього навколишнього його миру. Гуськов не може звільнитися від своєї пам’яті, він заглушає її жорстокими вчинками, навіть із якимсь задоволенням відзначає появу в себе звіриних звичок. Прогресуючий моральний розпад Гуськова приводить до того, що він перестає бачити красу природи, що наступає весняне відновлення лякає його. Уночі чим «яскравіше сіяв місяць, тим беспокойнее й удушливей йому було».
МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ДОБУТКАХ СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ
МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ДОБУТКАХ СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ … Але в кожному житті є така зустріч, а в цій зустрічі є таке “раптом”, коли розум, що втратив стежинку, і морок душі зливаються в одне, і правда життя, упираючись у пробку, у закритому серці вибиває дно. Вадим Антонов. Відомий письменник Федір Абрамов висловив цікаву думку: віддавна існують два способи відновлення й зміни життя. Одна реформа й революція, другий шлях морального вдосконалення, самовиховання особистості кожного людини
Що мені сподобалося у вірші «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…» - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…”
* Хвалу й наклеп приемли равнодушно
* И не оспоривай дурня.
Однак по своєму змісті ці рядки Пушкіна радикально відрізняються від відповідних рядків як Горация, так і Державіна. В оді Горация муза близька д свого міфологічного нраобразу; неї, божественній покровительці, поет «передоручає» гордість своїми успіхами й у неї ж вымаливает нагороду:
МОСКВА У ТВОРЧОСТІ А. С. ГРИБОЄДОВА И Л. Н. ТОЛСТОГО
МОСКВА У ТВОРЧОСТІ А. С. ГРИБОЄДОВА И Л. Н. ТОЛСТОГО Хто був у Москві, той знає Росію. Карамзин Ще за давніх часів російський народ говорив про Москву, що це не місто, а цілий мир. Ніж стрімкіше стає біг нашого часу, тим складніше уявити собі, який була Москва сторіччя назад, які шари поміняли друг
И. Н. Крамской. “Христос у пустелі”(твір по картині)
Репродукція картини И. М. Крамского “Христос у пустелі” висить у мене в кімнаті над столом. Знайомі, приходячи до мене в гості, здивовано запитують: невже я стала ревною християнкою? І ще більше дивуються зненацька негативній відповіді. Мені здається, що картина, з любов’ю написана чудовим художником Крамским, зрозуміла представникам будь-якого віросповідання. Адже тут мова йде не про віру в якусь конкретну вищу істоту, а про віру людини в самого себе й про його болісне прагнення постійно перебувати в стані вибору. Що ж залучило мене в цій картині?
