Кожний час народжує свого поета. У другій половині XIX століття не було поета популярніше, ніж Н. А. Некрасов. Він не тільки співчував народу, але ототожнював себе із селянською Росією, потрясав серця сучасників картинами рабства й убогості, нотами щирого гіркого покаяння. В одному зі своїх виступів про Пушкіна Достоєвський говорив про “всесвітню чуйність” поета, що вмів почувати чуже, як своє. Те ж можна сказати й про Н. А. Некрасова. Тим більше, що муза його дивно чуйна на чужу радість і біль
САТИРИЧНІ ОБРАЗИ ПОМІЩИКІВ (По добутку Н. В. Гоголя “Мертві душі”)
САТИРИЧНІ ОБРАЗИ ПОМІЩИКІВ (По добутку Н. В.Гоголя “Мертві душі”) Задум “Мертвих душ” виник і зложився у творчій свідомості Гоголя під безпосереднім впливом Пушкіна. Пушкіна, прочитавши рукопис, вимовив голосом, повним туги: “Боже, як смутна наша Росія?”. В 1842 році поема була опублікована, незважаючи на цензурну заборону, допоміг надрукувати її Бєлінський. Її поява виявилася більшою подією в російської суспільній і. літературного життя. Герцен відзначив, що “Мертві душі” потрясли всю Росію”.
ВІЙНА, СТАЛИНИЗМ І ДІТИ (ПО ПОВІСТІ А. ПРИСТАВКИНА «НОЧУВАЛА ХМАРИНКА ЗОЛОТА») - Твір по добутку А. И. Приставкина “Ночувала хмаринка золота”
Анатолій Приставкин
Книга Анатолія Приставкина «Ночувала хмаринка золота» відразу привернула увагу широкого кола читачів. Повість автобиографичная, вона розповідає про сиріт, які пізнали гіркота життя раніше, ніж навчилися розуміти це життя. Тим, хто цього не випробував, важко представити, що таке вбогість і вічний голод для дитини. Книга потрясає читачів, викликає в душі біль і жаль.
Доля російського війна в розповіді Шолохова “Доля людини”
Доля російського війна в розповіді Шолохова “Доля людини” Наприкінці 56р. М. А.Шолохов опублікував свою розповідь “Доля людини”. Це розповідь про просту людину на великій війні, що ціною втрати близьких, товаришів, своєю мужністю, героїзмом надав право на життя й волю батьківщині. Андрій Соколов скромний трудівник, батько великого сімейства жив, працював і був щасливий, але гримнула війна. Соколів, як і тисячі інших, пішов на фронт. І отут всі лиха війни нахлинули на нього: був контужений і потрапив у полон, кочував з одного концтабору в іншій, намагався бігти, але був пійманий. Не раз смерть дивилася йому в очі, але російська гордість і людське достоїнство допомагали знаходити в собі мужності й завжди залишатися людиною
“Я в груди тебе цілу, Московська земля!” (по ліриці М. Цветаевой про Москву)
Марина Іванівна Цветаева народилася в Москві 26 вересня 1892 року. Її батько - професор Московського університету, відомий філолог і мистецтвознавець - став потім засновником Музею образотворчих мистецтв (нині Державний музей образотворчих мистецтв ім’я А. С. Пушкіна). Мати її була художньо обдарованою, талановитою піаністкою. Родина Цветаевых жила в одному з особнячков московських провулків, літо проводила в Підмосков’я, у мальовничому містечку Таруса. Все це було тією духовною атмосферою, що сформувала Цветаеву як поета
Символіка в поемі А. Блоку «Дванадцять»
По визначенню, символ - це один зі способів схованого порівняння. На відміну від інших подібних літературних прийомів - метафор, гіпербол і інших, символи багатозначна, тобто кожна людина сприймає їх так, як йому це подобається, і так, як він їх особисто розуміє. Точно так само й у художньому тексті символи з’являються не стільки завдяки свідомому розрахунку автора на те, що читач побачить у них щось конкретне, скільки із причин підсвідомим, найчастіше вони пов’язані з досить абстрактними асоціаціями письменника стосовно різних слів, предметам і діям. Якоюсь мірою символи можуть послужити при розкритті авторської позиції, але через неоднозначність їхнього сприйняття ніяких точних висновків, як правило, зробити не можна. Поема Олександра Блоку “Дванадцять” досить багата символікою, що взагалі характерно для лірики срібного століття, і далі ми спробуємо зібрати ці символи в якусь єдину систему. Ритм першого розділу “Дванадцяти” витриманий у стилі народному, котрим звичайно супроводжувалися виступи маленьких лялькових театрів - вертепів або різні скоморошьи подання
“И дивне мрійливе життя встане перед тобою…” И. Бунін. (як я розумію слова Буніна)
У темі любові Бунін розкривається як людина дивного таланта, тонкий психолог, що вміє передати Стан душі, пораненою любов’ю. Письменник не уникає складних тим, відвертих тим, зображуючи у своїх Оповіданнях людські переживання. Протягом сторіч багато художників слова присвячували свої добутки великому почуттю любові, і кожний з Них знаходив щось неповторній, індивідуальне цій темі, темі любові. Мені здається, що особливість Буніна художника полягає в тім, що він уважає любов трагедією, Катастрофою, сумашествием, великим почуттям, здатним і підняти, і принизити (знищити) самої людини. Любов таємнича стихія, що перетворює жзнь людини, придающаяего долі неповторність на тлі Звичайних життєвих історій, що наповнює особливим змістом його існування. Мучення люблячої душі, гіркота Втрат, солодкий біль спогадів все це незагойні рани любові, що залишає в серцях і долях Бунинских героїв, навіть час не зможе їх залікуватися
