Іван Андрійович Крилов (1769-1844)

Творчість И. А. Крилова почалося ще в XVIII в., коли він видавав відомі сатиричні журнали «Пошта парфумів» і «Глядач», що зіграли важливу роль у розвитку російської демократичної літератури. Наприкінці XVIII — початку XIX в. він написав кілька драматичних добутків. Його комедії «Модна крамниця» і «Урок дочкам» мали великий успіх у глядачів. Однак і пам’яті цілого ряду поколінь Крилов залишився насамперед як байкар.

Джерела байки сходять до глибокої стародавності. Цей жанр почав посилено розроблятися в XVIII в.: досить згадати байки Сумарокова, Хемницера, Дмитрієва. Але тільки байки Крилова відрізняються справжніми народностями, сатиричною спрямованістю, високою художньою досконалістю. У свідомість мільйонів читачів давно вже ввійшли не тільки байки, але й сам вигляд Крилова – мудрого дідуся, що з лукавою простодушністю вмів говорити суворі істини своїм сучасникам і моральні уроки якого так важливі й актуальні й сьогодні. Байки Крилова внесли новий, свіжий струмінь у літературу початку XIX в. Нічого загального із сентименталізмом і романтизмом у нього не було. Не випадково Пушкін рішуче затверджував, що в жодному разі не можна зближати Крилова з Карамзиним. Крилов продовжував іншу лінію в російській літературі, характеризуемую іменами Новикова, Фонвізіна, Радищева. У цьому зв’язку можна Згадати, що ще в повісті «Каиб» (1792) він досить іронічно зобразив і классициста, і сентименталіста, однаковою мірою далеких від об’єктивного зображення реальної дійсності.

По своїй природі байки завжди дидактични, тому вони зовсім природні в системі просвітительського реалізму з егонравоучительними тенденціями. Однак велич Крилова полягає в тім, що він переростає ці рамки. Його байки — абстрактне викриття пороків. З разючим лаконізмом Крилов відтворить типові життєві ситуації. Персонажі криловских байок завжди колоритні, індивідуальні, неповторні, але маєте з тим вони рельєфно передають особливості певних соціальних або психологічних типів. За численними баєчними зверушками, птахами або комахами легко вгадуються люди з їхніми характерами, звичками, вдачами, учинками, порию навіть зовсім певних особистостей або події. Так, уїдлива байка «Квартет» зі знаменитою кінцівкою:

  • «А ви, друзі, як не сідаєте,
  • Усе в музиканти не годитеся»

написана із приводу перетворення Державної ради (за іншими відомостями, у ній висміювалася «Бесіда аматорів російського слова», що складає з 4 розрядів). Стомлюючі-нудні літературні читання в цій же «Бесіді» висміювалися в байці «Демьянова юшка».

Крилов дуже швидко відгукувався на конкретні політичні й суспільні події, але під пером великого байкаря реальний факт піднімався до високого соціально-політичного й художнього узагальнення. Саме тому байки його продовжують жити для всі нових і нових поколінь, доставляючи їм эстетическое насолода й будучи що не висихає, джерелом мудрості.

Давним-давно немає Державної ради, а «Квартет» і сьогодні служить дотепним і разом з тим серйозним застереженням і уроком. Багато негативних явищ у житті, людські пороки й недоліки великий російський байкар висміював так сатирично нещадно, як нікому ще не вдавалося в історії цього жанру. Явно Крилова мав на увазі грибоедовский Загорецкий, коли в невдаваному переляку так ополчився на байки, доглянувши в них (і не без підстави) різку критику самих основ самодержавної держави:

  • «Глузування вічні треба левами над орлами
  • Хто що не говори:
  • Хоча тварини, а все-таки царі…»

І дійсно, у ряді байок Крилов виступає як сміливий і нещадний викривач кріпосницького суспільства («Риб’ячі танці», «Вовки й Вівці», «Мор звірів», «Вовк і Ягня», «Селяни й Ріка» і ін.). Крилов був далекий від декабристського визвольного руху. У деяких випадках у нього навіть проявлялися консервативні настрої («Безбожники», «Кінь і Вершник» і ін.). Але в основному він, застосовуючи властивій байці іносказання, «езопова мова», навіть в умовах жорстокої цензури відбивав думи, настрої, моральні підвалини російського трудового народу. І не випадково для багатьох декабристів його байки були надзвичайно важливі саме як вираження народної думки.

Рішуче викриття багатьох соціальних зол дійсності було прямим наслідком органічного демократизму Крилова. Про суть його поглядів на соціальні відносини досить ясне подання дає байка «Аркуші й Корінь». Національно-патріотична тематика представлена в тих його байках, які присвячені героїчним подіям 1812 р. («Розділ», «Вовк на псарні», «Ворона й Курка», «Обоз»). Тут також чітко виступає народна точка зору, народний погляд на війну, на ворогів, на Кутузова. Показово, що в байці «Ворона й Курка» Крилов відступає від звичайної баєчної традиції й не маскує той конкретний факт, що послужив основою для створення байки. Смоленський князь (Кутузов) названий у першому ж рядку, а далі прямо згадується Москва, залишення якої Крилов уважав зовсім не помилкою полководця, а частиною його стратегічного задуму. Особливо популярної була байка «Вовк на псарні». Крилов відіслав її Кутузову, і той читав її вголос, а коли дійшов до рядків: «Ти сірий, а я, приятель, сивий», те зняв кашкет і показав свою сиву голову.

Крилов значно розширив можливості байки як жанру. У його байках були поставлені найважливіші проблеми, підказані російською дійсністю. Тематика й образна система криловских байок ґрунтується на невичерпному багатстві усної народної творчості. Його образотворчі засоби, манера оповідання, мова найтіснішим образом пов’язані з російськими казками, прислів’ями, приказками, загадками. Байки Крилова, найтіснішим образом пов’язані з народною мудрістю, народним досвідом, у свою чергу, збагачували художня свідомість народу. У російську мову перейшло безліч Крилатих виражень із байок: «А Васько слухає так їсть», Слон-те я й не примітив», «Послужливий дурень небезпечніше ворога» і багато хто інші. Навіть деякі заголовки стали загальними: «Тришкин каптан», «Слон і Моська».

Особливо вражало сучасників лексичне багатство мови Крилова, сміливе використання їм таких просторічних слів п виражень, які ще не використалися в літературі. Його мова взагалі відрізняється незвичайною гнучкістю й виразністю. Досвід Крилова в області вірша (він використав різнобічний ямб, що дає можливість наблизитися до передачі Вільного розмовного мовлення) був потім підхоплений Грибоєдовим і блискуче використаний їм у комедії «Горі від розуму». «Не будь Крилова в російській літературі,- писав Бєлінський,- стих Грибоєдова не ступнув би так страшно далеко».

Творчість Крилова зіграло важливу роль в історії російської літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить нагадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловские байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. Видатний письменник казахського народу Абай перекладав Крилова. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX в. У першу чергу тут варто назвати Е. Гребінку й особливо Л. Глєбова, з ім’ям якого зв’язане остаточне твердження реалістичної байки в українській літературі.

Збережи - » Іван Андрійович Крилов (1769-1844) . З'явився готовий твір.

Іван Андрійович Крилов (1769-1844)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.