Слоники - ці невеликі жуки живуть усюди: у поле, на болоті, у лісі, у плодовому саду. Їх більше 30 тисяч видів, і, потрібно думати, ученим відомі ще далеко не все. Ростом жуки не вдалися: один-два , рідше шість-вісім міліметрів, Лише в тропіках на цукровому очереті, бананах, пальмах попадаються гіганти п’яти-шести сантиметрів довжиною. Характерна риса цих жуків - довга, витягнута в трубку голова. В одних видів вона як би вростає в “плечі”, в інших сидить на довгій тонкій “шиї”. У багатьох закінчується витягнутим і тонким хоботком

Більшість жуків красиво й строкато пофарбовані, мають крила й добре літають, а в їх білих, безбарвних личинок, що живуть у землі, немає навіть ніг. Лише в деяких видів личинки живуть відкрите

Майже всі слоники - шкідники, И личинки, і самі жуки харчуються різними частинами рослин. Вони поїдають квіткові й листові бруньки, квіти, насіння, плоди, молоді листи, стебла, черешки, кору, деревину, а личинки, що живуть у ґрунті, своїми масивними щелепами день і ніч гризуть тонкі корінці всіляких рослин. Втім, є й корисні види. Вони сприяють руйнуванню деревини упалих у лісі дерев

Личинки слоників сипалусов , що живуть у нас на Далекому Сході, гризуть гнилу деревину лише для того, щоб проробити в ній ходи. Потім господарка очищає приміщення від ошурок і іншого будівельного сміття й чекає, коли на його стінках виростуть грибки. Ними вона й харчується

Деякі слоники вміють змусити рослини готовити їм спеціальний “обід”. Хімічні речовини, виділювані личинкою, змушують тканини рослини розростатися, образуя здуття, так звані галли. Живучи в галлах, личинки користуються повним комфортом. Тут удосталь їжі й гарний захист від хижаків

У пошуках досить живильного корму деякі слоники пристосувалися жити у воді. Крихітний водяний слоник не плавати, не поринати не вміє. По поверхні води він просто ходить на своїх волохатих лапках. Поверхневий натяг водяної плівки його відмінно тримає. Якщо жукові потрібно опуститися під воду, він може це зробити, лише міцно чіпляючись за стебла рослин. Тіло жука, покрите густим пухом незліченних волосків із крихітними пухирцями, що заплуталися в них, повітря, значно легше води. Якщо він на секунду зазівається, то моментально буде викинутий на поверхню й подорож прийде починати спочатку.

Більшість слоників піклуються про майбутнє потомство. У дорослих жуків на кінці хоботка перебувають малюсінькі, але дуже гострі щелепи. Ними самка й вигризает у рослині крихітну пещерку. Ця норка повинна бути досить глибокої й дуже вузький , щоб не проникнули хижаки й не загинули навколишні тканини. От для чого слоникам довгий і тонкий хоботок!

Самка жолудевого слоника відкладає яєчка восени, коли дозрівання жолудів уже підходить до кінцю. Їй необхідно проробити отвір у твердій оболонці й дотягтися до внутрішньої частини жолудя. Починаючи роботу, самка міцно вцепляется щелепами й задніми лапками в гладку оболонку жолудя. Через шість-восьма година безперервної праці робота буде закінчена, якщо, звичайно, самка не зазівається й задні ніжки не зісковзнуть із поверхні жолудя. Тоді хоботок, миттєво спружинив , розпрямиться й жук, уткнутий головою в стінку жолудя, зависне в повітрі. Якщо в роки масового розмноження жолудевого слоника трапляється холодна осінь, виявити жуків, що загинули таким безглуздим образом, не так вуж важко.

Ці маленькі жуки широко розселені по Європі й зустрічаються всюди, де ростуть берези. Знамениті чорні трубковерти тим, що звертають із березових листів “сигари” і відкладають у них св ои яи чки.

Упоратися із цілим аркушем крихітному жукові не під силу, і, перш ніж приступитися до цієї роботи, самка викроює з аркуша великий шматок по особою, досить мудрій викрійці. Вивчення роботи жуків уразило німецького математика Гейса , і він навіть вивів точну математичну формулу розкрою. Правда, за останні сто років ніхто скрупульозно не перевіряв формули Гейса й біологи в її точності сумніваються. Але якщо відомо, що бджоли - здатні архітектори, чому б слоникам не бути відмінними математиками?

За роботою чорного трубковерта (його ще називають березовим) може понаблюдать кожний, було б лише терпіння. Зиму жуки проводять у землі в крихітних норках і на поверхні з’являються на початку травня, коли на деревах ще немає листів або вони тільки-тільки визирають із брунькових лусочок

Чорні трубковерти - вишукані гурмани. На півдні вони самі харчуються вирощують дітей на чорній вільсі, грабі, буку, але в нас на півночі, під Ленінградом, жуки вибирають тільки два види берези. Люди, далекі від ботаніки, не знають, що існує багато видів беріз, а трубковерта не обдуриш: жуки поселяються лише на березах бородавчастої й пухнатої, у крайньому випадку на їхніх гібридах. Провесною жуки харчуються березовими бруньками або крихітними, що ледве здалися листочками

У двадцятих числах травня, коли в нас на півночі буйно зацвітає черемшина, трубковерти приступають до розмноження. Процес виготовлення сигари складний. Учені нарахували, що процес цей складається із тридцяти окремих етапів. І кожну окрему роботу самка жука виконує ретельно, як майстер високої кваліфікації

Робота починається з вибору аркуша. Аркуш запас їжі для майбутнього потомства. Тому він повинен бути без шкідників і хвороб. Крім того, гладким , інакше його не вдається згорнути всигару.

Якщо аркуш здається жукові придатним, він переходить на його нижню поверхню. Тут ніяких безладних ходінь не відбувається. Трубковерт робить розмітку, намічаючи лінію майбутнього розрізу. Жук переходить на нижню поверхню аркуша неодмінно з верхньої або середньої його частини й звідси рухається долілиць до кінчика аркуша, але, не доходячи до нього, звертає до середньої лінії, перетинає центральну жилку й, зробивши невелику петлю, знову до неї вертається й піднімається уздовж її нагору. Небагато не доходячи до черешка аркуша, десь у районі отхождения другої або третьої бічної жилки, трубковерт надовго зупиняється. Потім різко направляється убік - або до того місця, звідки почав рух, або на іншу половину аркуша, добирається до його краю й вертається на зовнішню поверхню

Нарешті питання про те, де почати розріз, вирішений, і жук приступає до роботи. Отут трубковерт керується декількома непорушними правилами. По-перше, поки сигара не буде згорнута, жук ніколи не підніметься вище наміченої їм лінії розрізу. По-друге, під час роботи жук завжди тримається перпендикулярно до лінії розрізу

Дуже цікаве поводження жука, коли розріз доходить до центральної жилки. Тут трубковерт повертається спиною до центральної жилки й починає обережно вести борозенку нагору. У цьому місці він не ріже аркуш наскрізь, а лише прокладає досить глибоку борозенку. Потім слоник злегка підгризає центральну жилку й відразу за нею знову починає вести теперішній розріз, поки не дійде до іншого краю аркуша

Крім технічних здатностей, трубковерти повинні бути гарними синоптиками. Справа в тому, що довжина борозенки, що жук проводить уздовж центральної жилки, залежить від прогнозу погоди. Якщо погода в найближчі дні обіцяє бути сиру й прохолодної, борозенку краще зробити достовірніше . Це адже єдине, не перегризене до кінця місце, і чим воно длиннее, тим міцніше буде триматися на дереві сигара, не боячись навіть різких поривів вітру. У сиру погоду сигарі краще залишитися на дереві. Зовсім інша справа, якщо за прогнозом буде жарка, суха погода. Тоді краще борозенку зробити дуже короткої або зовсім її не робити, щоб вітер скоріше відірвав сигару. На дереві вона швидше висохне, чим унизу в траві - адже там уночі випадає роса

Закінчивши розріз, слоник не поспішає скручувати сигару, а спочатку перевіряє якість своєї роботи. Потім, перебравшись на нижню сторону аркуша й швидко перебираючи лапками, закручує його у вузький конус із п’яти-семи тугих витків. Закінчивши звертати одну половину аркуша, жук накручує на конус, що утворився, іншу, але вертить її у зворотну сторону. У результаті виходить щільний кульок. Слоник негайно забирається усередину, підгризаючи нижню шкірочку аркуша, робить крихітний карманчик. Усього в самому центрі сигари він робить до п’яти карманчиков і в кожний кладе по одному яєчку. Потім слоник вибирається назовні й звертає в маленький рулончик нижній край конуса

Pages: 1 2