Разом із друзями він знищив шістсот шістдесят ворожих лицарів, затопив своєю сечею ворожий табір, а потім розгромив велетнів під предводительством Вовкулака. У цій битві загинув наставник Пантагрюэля Эпистемон, але Панург пришив йому голову на місце й пожвавив. Эпистемон розповів, що був у пеклі, бачив чортів, розмовляв з Люцифером і гарненько подзакусил. Він бачив там Семіраміду, що ловила вошей у бурлак, тата Сикста, що лікував від дурної хвороби, і багатьох інших: усі, хто на цьому світлі були важливими панами, тягнуть жалюгідне й принизливе існування на тім, і навпаки. Эпистемон шкодував, що Панург так швидко повернув його до життя, йому хотілося подольше побыть у пеклі. Пантагрюэль вступив у столицю амавротов, женив їхнього короля Анарха на старій повії й зробив його продавцем зеленого соусу. Коли Пантагрюэль зі своєю раттю ступив у землю дипсодскую, дипсоды зраділи й поспішили здатися. Одні лише альмироды затялися, і Пантагрюэль приготувався до настання, але отут пішов дощ, його воїни затряслися від холоду, і Пантагрюэль накрив своє військо мовою, щоб захистити від дощу. Оповідач цих правдивих історій укрився під більшим лопухом, а звідти пройшов по мові й догодив Пантагрюэлю прямо в рот, де провів більше напівроку, а коли вийшов, то розповів Пантагрюэлю, що все це час їв і пив те ж, що й він, «беручи мито із самих ласих шматків, що проходили через його глотку».

Третя книга героїчних діянь і висловів доброго Пантагрюэля, твір мэтра Франсуа Рабле, доктори медицини

Скоривши Дипсодию, Пантагрюэль переселив туди колонію утопийцев, щоб відродити, прикрасити й заселити цей край, а також прищепити дипсодам почуття боргу й звичку до слухняності. Панургу він подарував замок Рагу, що давали як мінімум 6789106789 реалів щорічного доходу, а часто й більше, але Панург за два тижні розтратив всі свої доходи на три роки вперед, причому не на які-небудь дрібниці, а винятково на пиятики й гулянки. Він обіцяв Пантагрюэлю виплатити всі борги до грецьких календам (тобто ніколи), тому що життя без боргів - не життя. Хто, як не позикодавець, денно й нощно молиться про здоров’я й довголіття боржника. Панург став подумувати про одруження й питався поради в Пантагрюэля. Пантагрюэль погодився з усіма його доводами: і з тими, які за одруження, і з тими, які проти, так що питання залишилося відкритим. Вони вирішили поворожити по Вергілію й, розкривши книгу навмання, прочитали, що там написано, але зовсім по-різному витлумачили цитату. Те ж відбулося й тоді, коли Панург розповів свій сон. На думку Пантагрюэля, сон Панурга, як і Вергілій, обіцяв йому бути рогатим, битим і обібраним, Панург же бачив у ньому пророкування щасливого сімейного життя. Панург звернувся до панзуйской сивилле, але й пророцтво сивиллы вони зрозуміли по-різному. Старий поет Котанмордан, одружений на Сифилитии, написав вірш, повний протиріч: «Женися, вступати не здумай у шлюб. / <…> Не квапся, але поспішай. / Біжи прожогом, сповільни крок. / Женися чи ні» і т.д. Ні Эпистемон, ні вчений чоловік Триппа, ні брат Жан Зубодробитель не змогли дозволити обуревавших Панурга сумнівів, Пантагрюэль призвав на раду богослова, лікаря, суддю й філософа. Богослов і лікар порадили Панургу женитися, якщо йому цього хочеться, а із приводу рогів богослов сказав, що це вуж як Богові буде завгодно, а лікар - що рога природний додаток до шлюбу. Філософ на питання, женитися Панургу чи ні, відповів: «И те й інше», а коли Панург його перепитав: «Ні те ні інше». На всі питання він дав настільки ухильні відповіді, що зрештою Панург викликнув: «Я відступаюся… я зарікаюся… я здаюся. Він невловимий». Пантагрюэль відправився за суддею Бридуа, а його друг Карпалим - за блазнем Трибуле. Бридуа в цей час перебував під судом. Йому було пред’явлене обвинувачення, що він виніс несправедливий вирок за допомогою гральних костей. Бридуа, щедро уснащая своє мовлення латинськими цитатами, виправдувався тим, що вже старо й погано бачить кількість, що випала, окулярів. Пантагрюэль виголосив промову в його захист, і суд під головуванням Суесловя виправдав Бридуа. Загадкову фразу блазня Трибуле Пантагрюэль і Панург, як водиться, зрозуміли по-різному, але Панург звернув увагу, що блазень сунув йому порожню пляшку, і запропонував зробити подорож до оракула Божественної Пляшки. Пантагрюэль, Панург і їхні друзі спорядили флотилію, навантажили кораблі неабиякою кількістю чудо-трави пантагрюэлион і приготувалися котплытию.

Книга четверта

Кораблі вийшли в море. На п’ятий день вони зустріли судно, що плило з Фонарии. На борті його були французи, і Панург повздорил з купцем на прізвисько Индюшонок. Щоб провчити забіяку купця, Панург за три турских ліври купив у нього одного барана із череди на вибір; вибравши ватажка, Панург кинув його за борт. Всі барани стали стрибати в море слідом за ватажком, купець намагався перешкодити їм, і в результаті один з баранів захопив його за собою у воду й купець потонув. У Прокурации - на землі прокурорів і ябедників - мандрівникам не запропонували не поїсти, не попити. Жителі цієї країни добували собі гроші на їжу дивовижним способом:

вони ображали якого-небудь дворянина доти, поки він не вийде з терпіння й не поб’є їх, - тоді вони вимагали з його купу грошей під страхом тюремного ув’язнення

Брат Жан запитав, хто хоче одержати двадцять золотих екю за те, щоб його по-диявольському побили. Від бажаючому відбою не було, і той, кому пощастило одержати прочухан від брата Жана, став предметом загальної заздрості. Після сильної бури й відвідування острова макреонов кораблі Пантагрюэля пройшли повз острів Жалюгідного, де царював Постник, і приплили на острів Дикими, населеними заклятими ворогами Постника - жирними Ковбасами. Ковбаси, що прийняли Пантагрюэля і його друзів за воїнів Постника, улаштували їм засідку. Пантагрюэль приготувався до бою й призначив командувати боєм Колбасореза й Сосисокромса. Эпистемон помітив, що імена полководців вселяють бадьорість і впевненість у перемозі. Брат Жан побудував величезну «свиню» і сховав у неї ціле військо відважних кухарів, як у Троянського коня. Бій окончился повною поразкою Ковбас і появою в небі їхнього божества - величезного сірого кнура, що скинув на землю двадцять сім із зайвим бочок гірчиці, що є цілющим бальзамом для Ковбас

Відвідавши острів Руах, жителі якого нічого не ели й не пили, крім вітру, Пантагрюэль і його супутники висадилися на острові папефигов, поневолених папоманами за те, що один з його мешканців показав фігу портрету тата. У каплиці цього острова в купелі лежала людина, а три священики стояли навколо й заклинали бісів. Вони розповіли, що ця людина орач. Один раз він зорав поле й засіяв його полбою, але на поле прийшло чортеня й зажадав свою частку. Орач домовився поділити з ним урожай навпіл: чортеняті - те, що під землею, а селянинові - те, що зверху. Коли прийшов час збирати врожай, орачеві дісталися колосся, а чортеняті - солома. На наступний рік чортеня вибрало те, що зверху, але орач посіяв ріпу, і чортеня знову залишилося з носом. Тоді чортеня вирішило дряпатися з орачем з умовою, що переможений втрачає свою частину поля. Але коли чортеня прийшло до орача, його дружина з риданнями розповіли йому, як орач для тренування дряпнув її мізинцем і всю роздер. На доказ вона задерла спідницю й показала рану між ніг, так що чортеня почел за краще забратися восвояси. Покинувши острів папефигов, мандрівники прибутку на острів папоманов, жителі якого, довідавшись, що вони бачили живого тата, прийняли їх як дорогих гостей і довго розхвалювали ним видані татом Священні Декреталии. Відпливши від острова папоманов, Пантагрюэль і його супутники почули голоси, кінське іржання й інші звуки, але, скільки вони не озиралися по сторонах, нікого не побачили. Лоцман пояснив їм, що на границі Льодовитого моря, де вони плили, що минула зимою відбувся бій. Слова й лементи, дзенькіт зброї й кінське іржання змерзнули в повітрі, а тепер, коли зима пройшла, розмерзлися й стали чутні. Пантагрюэль кидав на палубу пригорщі різнобарвних слів, серед яких виявилися навіть лайки. Незабаром Пантагрюэлева флотилія прибула на острів, яким правил всемогутній мессер Гастер. Жителі острова, приносили в жертву своєму богові всяку їжу, починаючи від хліба й кінчаючи артишоками. Пантагрюэль з’ясував, що не хто інший, як Гастер, винайшов всі науки й мистецтва: землеробство - для того, щоб ростити зерно, військове мистецтво й зброя - щоб захищати зерно, медицину, астрологію й математику - щоб зберігати зерно. Коли мандрівники пропливли повз острів злодіїв і розбійників, Панург сховався в трюмі, де прийняв пухнатого котищу Салоеда за чорта й обмарался від страху. Потім він затверджував, що нітрохи не злякався й що він такий молодець проти овець, яких світло не бачило

Книга п’ята

Pages: 1 2 3