Вони йшли мовчачи по колишніх своїх слідах - через гумно, уздовж дротової огорожі, вийшли на схил із чагарником. У селі все було тихо, ніде не проглянуло ні цятки світла з вікон; у сутінках по^-нічному сонно сіріли засніжені дахи, стіни, огорожі, дерева в садах. Рибалка швидко крокував спереду з тушкою вівці на спині - відкинута голова [...]

Сотників не мав наміру починати перестрілку - він просто впав на схилі, у голові закружилося, всі навколо поплило, і він злякався, що вже не підніметься. Звідси йому добре було видно, як Рибалка внизу щосили мчався до чагарнику, руки його як і раніше були зайняті ношею, і Сотників не покликав його, не крикнув, тому як знав: [...]

Вони поповзли до чагарнику - спереду Рибалка, за ним Сотників. Це був довгий, виснажливий шлях. Сотників не встигав за товаришем, а іноді й зовсім завмирав у сніжній борозні, і тоді Рибалка, розгорнувшись, вистачав його за комір шинелі й тяг за собою. Він також знесилився - мало того, що допомагав Сотникову, ще волок на собі обидві [...]

Сотників не гірше Рибалки бачив, що ніч закінчуватися, і відмінно розумів, чим для них може обернутися цей передчасний ранок. Але він ішов. Він зібрав у собі всі, на що ще було здатно його знесилене тіло, і, допомагаючи собі гвинтівкою, з величезним зусиллям пересував ноги. Стегно його болісно боліло, стопи він не почував зовсім, мокрий від [...]

У тім, що вони пропали, Сотників не сумнівався ні на мінуту. І він напружено мовчав, придавлений вагою провини, що лежала на ньому подвійним вантажем - і за Рибалку й за Демчиху. Особливо його турбувала Демчиха. Він думав також і про свою нічну перестрілку з поліцією, у якій дісталося якомусь Ходоронку. Зрозуміло, підстрелив його Сотників. В’їжджали [...]

Рибалка випустив підставку й відхитнувся - ноги Сотникова захиталися поруч, збита ними шапка впала на сніг. Рибалка отпрянул, але відразу нагнувся й вихопив неї з-під повішеного, котрий уже заспокоєння розкручувався на мотузці, описуючи коло в одну, а потім і в іншу сторону. Рибалка не зважився глянути йому в особу: він бачив перед собою тільки завислі [...]

Дія відбувається в Москві взимку 1924/25 р. Професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив спосіб омолодження організму за допомогою пересадження людям залоз внутрішньої секреції тварин. У своєї семикомнатной квартирі у великому будинку на Пречистенке він веде прийом пацієнтів. У будинку проходить «ущільнення»: у квартири колишніх мешканців вселяють нових - «жилтоварищей». До Преображенському приходить голова домкома Швондер з [...]