Дія трилогії охоплює період з 1310 по 1349 р., коли до Норвегії добралася опустошавшая Європу чуму. Батько Кристин походив зі шведського роду, відомого під ім’ям Сини лагмана. Уже три покоління цієї сім’ї жили в Норвегії, але часом їм нагадували, що вони тут чужинці. У вісімнадцять років Лавранс, син Бьергюльфа, женився на Рагнфрид, дочки Ивара. Рагнфрид була на три роки старше чоловіка й відрізнялася похмурою вдачею

Троє їхніх синів умерли в дитинстві, і, коли вони оселилися в маєтку Йорюнгорд, у живі залишалася тільки Кристин - семирічна дівчинка із золотими волоссями й светло-серььли очами. Потім народилися ще дві дочки - Ульвхильд і Рамборг. Лавранс із Рагнфрид неохоче спілкувалися із сусідами й навіть із ріднею своєї бачилися не частіше, ніж вимагало пристойність. Однак Лавранса в окрузі любили: він був людиною мужнім і в той же час миролюбним, ніколи не кривдив своїх орендарів і добре ставився до слуг. Чоловік і жінка відрізнялися великою побожністю й виховували дітей у дусі благочестя. Кристин дуже прив’язалася до ченця Эдвину - справді святій людині. Лавранс не сподівався в Кристин душі, і дівчинка також віддавала явну перевагу батькові, не зауважуючи, що заподіює горі матері. Розрадою Рагнфрид стала УЛЬВХИЛЬД, що усі вважали найкрасивішої із сестер. До Рамборг батьки ставилися досить равнодушно. Коли УЛЬВХИЛЬД пішов четвертий рік, трапилося нещастя - маля скалічило упалою колодою. Доглядати за нею запросили фру Осхильд. Це була жінка з королівського роду, але люди її цуралися - вона мала репутацію чаклунки й розлучниці. Рагнфрид це не зупинило: мати була згодна на всі, аби тільки врятувати УЛЬВХИЛЬД, і відвари фру Осхильд дійсно полегшили страждання дитини. Один раз фру Осхильд сказала, що по красі Кристин міг би скласти прекрасну пару її племінник Эрленд, син Никулауса з Хюсабю. Але шлюбу між ними не бувати, тому що Кристин Эрленду не ровня.

УЛЬВХИЛЬД залишилася калікою на все життя, а Кристин усе гарнішала й гарнішала. Коду вона ввійшла у вік, батьки обручили її із Симоном Дарре - парубком з поважної, заможної сім’ї. Симон швидко завоював прихильність всіх домочадців, і Кристин також звикла до нього. Справа йшла до щасливого весілля, але отут відбулося непередбачене. Кристин з дитинства дружила зі своїм молочним братом Арне - сином орендаря Гюрда. Вона усвідомлювала, що Арне любить її, однак по молодості не надавала цьому значення. Вибитися й люди Арне міг тільки в місті: Перед від’їздом він попросив Кристин вийти ввечері в ліс попрощатися, і дівчина не змогла йому відмовити. Коли вона верталася додому, її підстеріг Бентейн-попович, що вирішив, що можна не церемонитися з дівицею, що тікає з батьківського будинку на побачення. Кристин удалося відбитися від мерзотника, і уражений Бентейн став розповідати про неї гидоти в присутності Арне. Коли почалася бійка, Бентейн Першим вихопив ніж. Мертвого Арне привезли додому, і його мати ю всеуслишание обвинуватила Кристин у смерті Сина. Ніхто з рідних не, засумнівався в тім, що дівчина зберегла свою честь, але Кристин була так вражена, що на сімейній раді ухвалили відкладе» одруження на рік

Лавранс відправив дочку в монастир в Осло. Там Кристин зустріла Эрленда, сина Никулауса. Йому було вже двадцять вісім років, але виглядав він незвичайно молодо - Кристин ніколи не доводило бачити таких гарних чоловіків. У свою чергу Эрленд був зачарований чарівною дівчиною. Вони жагуче полюбили один одного. Кристин не відразу довідалася про минуле свого обранця: у вісімнадцять років Эрленд зійшовся із замужньою жінкою й прижив з нею двох дітей. Його оголосили поза законом, багато родичи від нього відвернулися, і йому довівся довго отмаливать гріх. Скориставшись недосвідченістю Кристин, Эрленд опанував нею, а потім вони багато разів зустрічалися в будинку блудниці Брюнхильд. У цьому мерзенному місці й підстеріг їхній Симон Дарре. Дівчина гнівно відмовилася від заручення, а Эрленд дав клятву женитися на ній. Пошкодувавши Кристин, Симон сховав подробиці розриву, але Аавранс однаково обурився. Він не бажав і чути про Эрленде, однак Рагнфрид удалося поступово зм’якшити чоловіка. Мати догадалася, що Кристин втратила невинність - Лавранс, сам того не знаючи, прирікав дочку на ганьбу. Эрленд же вирішив відвезти Кристин, але його коханка Элина вистежила їх, Зробивши невдалу спробу отруїти Кристин, вона ранила Эрленда, а потім закололася сама. Фру Осхильд і слуга Эрленда УЛЬВ допомогли сховати участь Кристин у цій справі, однак дівчина була твердо переконана, що Господь покарає її.

Лиха посипалися одна за іншою: перед зарученням з Эрлендом умерла нещасна УЛЬВХИЛЬД, а потім святий чернець Эдвин тихо згас від старості. Тим часом Симон женився - здавалося, він хотів довести всім, і насамперед самому собі, що анітрошки не жалує про колишню наречену. Незадовго до весілля Кристин зрозуміла, що вагітно. До нещастя, Лавранс вирішив улаштувати пишне торжество, і Кристин знала, що це стане предметом злих толков. Люди ставилися поблажливо до любовних утіх молоді, але вважалося найбільшою ганьбою опоганити наречену. Незважаючи на нудоту, Кристин гідно винесла покладений обряд, однак батько все зрозумів, і це стало для нього жорстоким ударом. Разом з тим Лавранс раптом усвідомив, що не дав своїй дружині справжнього щастя - він женився так рано, що близькість здавалася йому справою ганебним і гріховним, а Рагнфрид винила в цьому себе. Вони жили в згоді, і він жодного разу не скривдив її навіть словом, але щось дуже важливе у своєму житті вони упустили

Эрленд відвіз молоду дружину в Хюсабю. Кристин терзав страх за дитину: вона постійно молилася про те, щоб Бог не карав дитя за гріхи батьків. А Эрленд не зумів сховати досаду: він був самою знатною людиною в окрузі, і йому не личило грішити із власною нареченою. На все життя Кристин затаїла глибоку образу на чоловіка, що не поддержали її у важку хвилину. Пологи були незвичайно важкими, але крихітний Никулаус - Ноккве, як називала його мати - з’явився на світло здоровим і міцним. Із цією звісткою Эрленд відправився на лижах у Йорюнгорд, а Лавранс уперше відчув добрі почуття до зятя. Кристин, взявши із собою маленького Ноккве, зробила вдячне паломництво: під час молитви їй привидівся святий Эдвин - вона сприйняла це як знак прощення

Великий і багатий маєток Эрленда було зовсім запущене. Кристин була гідною дочкою Лавранса: робота кипіла в її руках, від недбайливих слуг вона поступово позбулася, а інші узялися за розум. Керуючим вона зробила Ульва, що складався з Эрлендом у спорідненні, - йому довелося піти в служіння через те, що він був незаконним сином. УЛЬВ виявився прекрасним помічником, але іноді поводився зайво фамільярно, що викликало пересуди в окрузі. Втім, Кристин ніколи було вникати в ці дріб’язки: на неї налягли турботи по господарству, і вона майже безперервно родила - слідом за Ноккве на світло з’явилися Бьергюльф і Гэуте, а потім близнюки И вар і Скюле. На настійну вимогу дружини Эрленд взяв у будинок дітей від Элини - Орма й Маргрет. Кристин дуже прив’язалася до пасинка, але не могла змусити себе полюбити пасербицю - та занадто походила на матір. Через Маргрет чоловік і жінка часто сварилися. Однак найбільше Кристин обурювалася легкодумством Эрленда: їй здавалося, що він зовсім не думає про майбутнє синів і майже ревнує їх до неї. Діти часто боліли - Кристин виходжувала їх, використовуючи отримані від фру Осхильд знання. Потім в окрузі почалася багряниця, і в будинку злягли всі, у тому числі сама Кристин. Коли вона опам’яталася, Орма вже поховали

Тим часом Симон Дарре овдовів. Із дружиною своєї він був не занадто щасливий, тому що не міг забути Кристин. Її молодшій сестрі Рамборг здійснилося п’ятнадцять років, і Симон посватався до неї. Лавранс, що завжди цінував Симона, охоче погодився на цей шлюб. Вагітна Кристин приїхала на весілля із чоловіком і дітьми. Лаврансу вже недовго залишалося жити: перед смертю він простив гаряче улюблену дочку й заповів їй свій натільний хрест. Вона назвала шостого сина на честь батька. У січні 1332 р. умерла й Рагнфрид.

Йорюнгорд дістався Кристин, і вона доручила керувати маєтком Симонові. На той час у неї народився сьомий син - Мюнан.

Pages: 1 2