селянин, ЩоМріє про вола, і воїн Пугачов після довгих мандрівок приходить на Яїк і в розмові з козаком-сторожем довідається про те, що мужики чекають нового царя - мужицького. Таким царем представляється вбитий Петро III - він би дав народу волю. Ця думка захоплює Пугачова. Він приходить до калмиків і призиває їх залишити військо, бігти від російської присяги. Отаман Цеглярів довідається про цьому й приєднується до бунту. У козачих військах спалахує заколот. Разом з отаманами Оболяевым, Караваєвим і Зарубиным Пугачов вирішує рушити на Москву. Незабаром до нього приєднується уральський випадний каторжник Хлопуша, що мріє побачити мужицького царя. Він вимагає пропустити його до Пугачова, бачачи в ньому втілення свого ідеалу. Хлопуша пропонує захопити Уфу - це дозволить пугачовцям одержати власну артилерію

Отаман Зарубин переманює на сторону Пугачова всі нові й нові війська - вони здаються без бою. Але вже після перших поразок у стані Пугачова починаються розбрати. Один з повсталих - Творогов - підмовляє видати Пугачова урядовим військам. Його підтримує зрадник Крямин. У військах починається паніка, і разом з Пугачовим гине вся його армія

Не остання діюча особа поеми - російська туга, степовий пейзаж, що плачуть дерева, нескінченні піски, солончаки, версти, верби… Із цією Росією ніяким одиначкам нічого не поробити. Гине Хлопуша, гине Пугачов, - «під душею так само падаєш, як під ношею».

Д. Л. Биків