Зміст

1. Введення

2. Морські басейни

2.1. Сихоте-алинськое море

2.2. Східно-азіатське море

2.3. Коряцьке море

2.4 Верхоянське море

2.5. Молонськое море

2.6. Даурський протока

3. СУША

3.1. Прибережні рівнини

3.2. Низинні рівнини, прибережні западини

3.3. Піднесені рівнини

3.4. Низькі гори

3.5. Високі гори

4. Палеоклимат

5. Корисні копалини

1. Введення

У басейні ріки Яни й у верхів’ях Індигірки перебувало Верхоянське море. У середньому плині Індигірки перебував великий острів Черського. На території, що відповідає басейну сучасних Лени і Єнісею, а також у їхнє межиріччя перебувала суша. При цьому гірські спорудження присвячені до верхів’їв Лени і Єнісею, а в середньому й нижньому плині цих рік перебувала велика Среднесибирськая низовина. На території сучасного Східно-Сибірського моря й сучасної Чукотки перебували піднесені рівнини, поділювані Чукотською височиною. На території сучасного Охотського моря перебувало Східно-Азіатське море, відділене від Тихого океану групою великих островів. У басейні Амуру в Уфимськом і Казанському століттях знаходь лось Сихоте-алинськое море. Коряцьке море перебувало на території сучасного Берингового моря, захоплюючи частину суши, що перебуває в цей час південніше сучасної ріки Анадир.

2. Морські басейни

2.1. Сихоте-алинськое море

Сихоте-алинськое море, також як і Східно^-Азіатське, являло собою зовнішнє море. Від Тихого океану його від деляло кілька дрібних островів. З боку материка берегова лінія перебувала на лінії Шантарськие острова - го рід Біробіджан і далі заходила на територію сучасного Китаю. Берегова лінія характеризувалася високим ступенем изрезанности. Сихоте-алинськое море лежало в межах шельфової зони. (глибини від 0 до 500 метрів) . При цьому в середній частині моря перебував глибокий шельф. В Уфимськом і Казанському століттях на території северней Хабаровська відкладалися глинисті или з піськами й галечниками. У південно-західній частині Сихоте-алинського моря відкладалися вапняні или з піськом, северней до опадів піськів і глинистих илов додавалися конгломерати. На південно-сході відкладалися піськи з вапняними илами, що східніше переходили у відкладення піськів із кременистими опадами. Ще північніше вони перемінялися опадами глинистих илов з піськом і галечниками. Такі ж опади відкладалися західніше сучасного міста Комсомольська-на-Амуре. У районі сучасного острова Сахалін відкладалися кременисті опади. На південно-заході сучасного міста Біробіджан відкладалися глинисті или з перевагою известковистих піськів. В області глибокого шельфу відкладалися опади, що ськладаються з піськів, гальки, глинистих илов і кременистих опадів. Зони розвитку рифових масивів відзначені в районі сучасного Владивостока, а також у східній частині Сихоте-алинського моря на дрібному шельфі. Сихоте-алинськое море характеризувалося великою потужністю накопичених опадів (потужність від 500 до 1500 метрів) . Виходячи з того, що море має порівняно невелику глибину (до 500 метрів) при такій потужності опадів, ми можемо припустити, що море перебувало в області занурення.

2.2. Східно-азіатське море

Східно-азіатське море перебувало на території сучасного Охотського моря. Його берегова лінія простягалася від сучасного міста Магадана до району сучасних Шантарських островів. Берегова лінія слабко порізана. Із протилежної сторони море відділялася від Тихого океану групою великих островів. Море було порівняно мілководним, глибиною не більше 200 метрів. У зв’язку з тим, що нині на цій території перебуває Охотське море, дані про опадонакопичення на цій території відсутні.

2.3. Коряцьке море

Коряцьке море є морем зовнішнього типу. Берегова лінія характеризується слабкою изрезанностью й має злегка вигнуту форму. Дрібний шельф (від 0 до 200 метрів) має невелику ширину і являє собою вузьку смужку уздовж усього материкового узбережжя. Більша частина площі моря являла собою глибокий шельф (від 200 до 500 позначок рів) . Через те, що більша частина моря перебувала на території сучасного Берингового моря, дані про осадові відкладення є тільки для області сучасної суши. Тут відкладалися вапняні или й кременисті опади. Потужність опадів невелика (300 метрів) .

2.4 Верхоянське море

Берегова лінія простягалася по дузі від південної частини сов ремінного Таймиру до сучасного міста Магадана. Вона була слабко порізана, у південному напрямку в материк вдавався Юдомський затоку. З іншої сторони Верхоянське море обмежувалося великим островом Черського. Море характеризувалося витянутостью в північно-західному напрямку й мало не більшу, у порівнянні з довгої, ширину. У середній частині моря перебувала область із глибоким шельфом. Область глибокого шельфу мала глибину від 200 до 500 метрів. Глинисті или й піськи відкладали уздовж усього материкового узбережжя.

На схід сучасної лінії Верхоянськ - Вілюйськ разом із глинистими илами й піськами відкладалися конгломерати й галечники. У Юдомськом затоці відкладалися піськи із глинистими илами й незначною кількістю галечников. Для області дрібного шельфу, що прилягала до острова Черського даних про ськлад опадів немає. На схід Юдомського затоки в області глибокого шельфу відкладалися глинисті или.

Опади, що накоплялися в області глибокого шельфу, практично нічим не відрізняються від опадів в області дрібного шельфу, за винятком області, що розташовується навпроти Юдомського затоки, де відкладалися лише глинисті или із украй малим змістом піськів, галечников і конгломератів.

У південно-західній частині моря фауна була представлена форамініферами й гониатитами. Уздовж материкового узбережжя фауна представлена пелециподами й гониатитами. У північній частині моря в області глибокого шельфу відзначені знахідки гониатит і пелеципод з перевагою останніх.

Потужність опадів збільшується в східному напрямку від перших сотень метрів опадів до 4000 метрів у східній частині. Це дозволяє говорити про те, що Верхоянське море перебувало в області активного занурення. Причому опуськання мало найбільшу силу в східній частині.

2.5. Молонськое море

Від Тихого океану море відділялося великим островом, з південно-заходу Верхоянським морем і островом Черського. У захід ний частини моря був ряд дрібних островів. Дрібний шельф був широко розповсюджений і займав більшу частину площі моря.

Область глибокого шельфу розташовувалася в північній частині й займала невелику площу.

У південно-східної частини острова Черського відкладалися піськи із кременистими опадами, які в міру видалення від берега замінялися глинистими илами. Південніше відкладалися глинисті или з піськом. У східної частини острова Черського відкладалися глинисті й вапняні или з конгломератами й галечниками. У протоці між островом Черського й Анюйськой рівниною відкладалися глинисті й вапняні или з піщаниками. У центральній частині протоки відкладалися тільки вапняні й глинисті или. Біля морського острова крім глинистих і вапняних илов з піськом відкладалися також конгломерати й галечники. На схід відкладалися вапняні й глинисті или з піськом. У центральній частині моря відкладалися з переважною кількістю вапняних илов глинисті или й глинисті или з піськом. У східній частині моря відкладалися піськи з переважною кількістю вапняних илов. В узбережжя Анюйськой рівнини відкладалися глинисті или, що північніше переходять у відкладення пес ков і галечников. У затоці, що вдасться в Анабарськую височина, відкладалися вапняні или, на схід сменявшиеся відкладеннями піськів, галечников і глинистих илов.

В області глибокого шельфу відкладалися глинисті или.

У середній частині моря відзначені пелециподи й гониатити.

Для Молонського моря характерне збільшення потужності опадів у північно-східному напрямку.

2.6. Даурський протока

Даурський протока простягалася уздовж лінії Ськвородино-Сретенськ. Глибина затоки не перевищує 200 метрів. У районі сучасного міста Сретенськ відкладалися піськи з галечниками й конгломератами. У районі сучасного Забайкальська відкладалися піськи із глинистими илами. У західній частині протоки відкладалися галечники з піськом і глинисті мі илами. Фауна представлена пелециподами й гониатитами.

По території колишнього Даурського протоки проходить лінія, що розділяє дві області з різним орієнтуванням палеомагнітних паралелей.

3. СУША

3.1. Прибережні рівнини

До даного типу рівнин ставляться Хатангськая й Вілюйська низовина Вони характеризуються малим перевищенням щодо рівня моря (перші метри) . Верхоянське море періодично заливало їхню територію. На півночі Вілюйської низовини відкладалися глинисті или з піськом. Відкладення відповідають відкладенням прилягаючої частини Верхоянського моря.

Pages: 1 2

Збережи - » Історія геології . З'явився готовий твір.