Федір стояв серед панського гумна і сумно дивився за рядом плугів, що

висотувався з брами, як ланцюг, у котрім залізо споювало мясо людське з мясом

волів.

— Уже моє оранє скінчилоси! Старе вогниво, та й вікинули, бо ланцюг серед дороги

урвав би си!

Похитав головою та й пішов до стодоли брати свиням зерна. Через цілий день на

гумні було тихо. Лише від наймицьких хаток доходили крики бабів і плач дітей.

Якби хто з села повибирав щонайгірші хатки, а до них загнав щонайобдертіших

мужиків і найжовтіших жінок і додав ще голої дробини — дітей — і все те поставив

близько себе накупу, то мав би правдивий образ тих хаток із їх мешканцями.

Федір з гумна дивився на ті хатки і щось заперечив головою:

— А де ж я би там ішов у таке пекло! Я собі буду спати у стайні, тепер зими

нема. Не піду я там у тоту пропасть.

Вечором пішов до стайні. Коло ясел стояли воли двома довгими лавами і ліниво

жували сіно. Коло кожних чотирьох сидів погонич і дозирав, аби під себе не

викидали. Між тими лавами сиділи на землі плугатарі і сівачі. Латали собі

постоли, стягали мотузками сердачини і направляли істики. Кожний коло чогось

нипав. Коло них присів Федір. Воли один по одному падали на солому, за ними

переверталися в ясла погоничі, а за погоничами йшли плугатарі. В стайні

запанував тяжкий відпочинок, що по утомі зораних ланів паде на стайню, як тяжкий

камінь. Федір також засунувся перед воли.

— Свинарю, мой, а марш з-перед волів межи свині! Ще тобі лужко стелити! Твоя

Марійка добре нас ріхтує. Тікаєси, як сука, з фірманом, та відавує йому

щонайліпше, та ще й ти приліз на нашу голову? Марш з-перед волів!

Федір виліз із ясел і ляг під брамою на вязку соломи. Забута кривда в тій

хвилині пробудилася.

— Гріх меш мати за мене, Андрію, гріх…

Стайня сгогнала, позівала, зі сну говорила. Так тяжко дихала, як би десь глибоко

в землі душилися тисячі людей.

— Молиси за мене, най мене бог хоронить, най мене направить на ліпший розум, бо

те спечу у вогні, як пацюка, бо меш три дні попіл за своїм богацтвом згортати…

Над ранок і він скотився у чорну пропасть стаєнного сну.

Збережи - » Василь Стефаник - Палій IV . З'явився готовий твір.