Федір стояв серед панського гумна і сумно дивився за рядом плугів, що
висотувався з брами, як ланцюг, у котрім залізо споювало мясо людське з мясом
волів.
— Уже моє оранє скінчилоси! Старе вогниво, та й вікинули, бо ланцюг серед дороги
урвав би си!
Похитав головою та й пішов до стодоли брати свиням зерна. Через цілий день на
гумні було тихо. Лише від наймицьких хаток доходили крики бабів і плач дітей.
Якби хто з села повибирав щонайгірші хатки, а до них загнав щонайобдертіших
мужиків і найжовтіших жінок і додав ще голої дробини — дітей — і все те поставив
близько себе накупу, то мав би правдивий образ тих хаток із їх мешканцями.
Федір з гумна дивився на ті хатки і щось заперечив головою:
— А де ж я би там ішов у таке пекло! Я собі буду спати у стайні, тепер зими
нема. Не піду я там у тоту пропасть.
Вечором пішов до стайні. Коло ясел стояли воли двома довгими лавами і ліниво
жували сіно. Коло кожних чотирьох сидів погонич і дозирав, аби під себе не
викидали. Між тими лавами сиділи на землі плугатарі і сівачі. Латали собі
постоли, стягали мотузками сердачини і направляли істики. Кожний коло чогось
нипав. Коло них присів Федір. Воли один по одному падали на солому, за ними
переверталися в ясла погоничі, а за погоничами йшли плугатарі. В стайні
запанував тяжкий відпочинок, що по утомі зораних ланів паде на стайню, як тяжкий
камінь. Федір також засунувся перед воли.
— Свинарю, мой, а марш з-перед волів межи свині! Ще тобі лужко стелити! Твоя
Марійка добре нас ріхтує. Тікаєси, як сука, з фірманом, та відавує йому
щонайліпше, та ще й ти приліз на нашу голову? Марш з-перед волів!
Федір виліз із ясел і ляг під брамою на вязку соломи. Забута кривда в тій
хвилині пробудилася.
— Гріх меш мати за мене, Андрію, гріх…
Стайня сгогнала, позівала, зі сну говорила. Так тяжко дихала, як би десь глибоко
в землі душилися тисячі людей.
— Молиси за мене, най мене бог хоронить, най мене направить на ліпший розум, бо
те спечу у вогні, як пацюка, бо меш три дні попіл за своїм богацтвом згортати…
Над ранок і він скотився у чорну пропасть стаєнного сну.
Збережи - » Василь Стефаник - Палій IV . З'явився готовий твір.