Біогеоценози

Розглянутий нами на екскурсії такий вид природного співтовариства, як діброва є одним з найбільш складних серед наземних біогеоценозів. Ну, по-перше, що таке біогеоценоз? Біогеоценоз – це комплекси взаємозалежних видів (популяцій різних видів) , що живуть на певній території з більш-менш однорідними умовами существованиями. Це визначення знадобиться для користування надалі. Діброва – це зроблена й стійка екологічна система, здатна при незмінних зовнішніх умовах існувати століттями. Біогеоценоз діброви становлять більше сотні видів рослин і кілька тисяч видів тварин. Зрозуміло, що при такій розмаїтості видів, що населяють діброву, похитнути стійкість даного біогеоценозу, винищивши один або кілька видів рослин або тварин, буде складно. Складно, тому що в результаті тривалого співіснування видів рослин і тварин з розрізнених видів вони стали єдиним і зробленим біогеоценозом – дібровою, що, як уже було сказано вище, здатна при незмінних зовнішніх умовах існувати століттями.

Основні компоненти біогеоценозу й зв’язку між ними; рослини – головна ланка в екосистеме

Основу переважної більшості біогеоценозів становлять зелені рослини, які, як відомо, є виробником органічної речовини (продуцентами) . А тому що в біогеоценозі обов’язково присутні растительноядние й м’ясоїдні тварини – споживачі живої органічної речовини (консументи) і, нарешті, руйнівники органічних залишків – переважно мікроорганізми, які доводять розпад органічних речовин до простих мінеральних з’єднань (редуценти) , те не важко догадатися, чому рослини є головною ланкою в екосистеме. А тому, що в біогеоценозі всі споживають органічні речовини, або з’єднання, що утворяться після розпаду органічних речовин і ясно, що якщо рослини – головне джерело органічної речовини зникнуть, то життя в біогеоценозі практично зникне.

Круговорот речовин у біогеоценозі. Значення в круговороті рослин, що використовують сонячну енергію

Круговорот речовин у біогеоценозі – необхідна умова існування життя. Він виник у процесі становлення життя й ускладнювався в ході еволюції живої природи. З іншого боку, щоб у біогеоценозі був можливий круговорот речовин, необхідна наявність в екосистеме організмів, що створюють органічні речовини з неорганічних і перетворюючу енергію випромінювання сонця, а також організмів, які використовують ці органічні речовини й знову перетворюють їх у неорганічні з’єднання. Всі організми по способі харчування розділяються на дві групи – автотрофи й гетеротрофи. Автотрофи (переважно рослини) для синтезу органічних речовин використовують неорганічні з’єднання навколишнього середовища. Гетеротрофи (тварини, людина, гриби, бактерії) харчуються готовими органічними речовинами, які синтезували автотрофи. Отже, гетеротрофи залежать від автотрофів. У будь-якому біогеоценозі дуже незабаром висохнули б всі запаси неорганічних з’єднань, якби вони не відновлялися в процесі життєдіяльності організмів. У результаті подиху, розкладання трупів тваринних і рослинних залишків органічні речовини перетворюються в неорганічні з’єднання, які вертаються знову в природне середовище й можуть знову використовуватися автотрофами. Таким чином, у біогеоценозі в результаті життєдіяльності організмів безупинно здійснюється потік атомів з неживої природи в живу й назад, замикаючись у круговорот. Для круговороту речовин необхідний приплив енергії ззовні. Джерелом енергії є Сонце. Рух речовини, викликане діяльністю організмів, відбувається циклічно, воно може бути використане багаторазово, у той час як потік енергії в цьому процесі має односпрямований характер. Енергія випромінювання Сонця в біогеоценозі перетвориться в різні форми: В енергію хімічних зв’язків, у механічну й, нарешті, у внутрішню. Із усього сказаного ясно, що круговорот речовин у біогеоценозі – необхідна умова існування життя й рослини (автотрофи) у ньому сама головна ланка.

Розмаїтість видів у біогеоценозі, пристосованість їх до спільного проживання

Характерна риса діброви полягає у видовій розмаїтості рослинності. Як уже був сказано вище біогеоценоз діброви становлять більше сотні видів рослин і кілька тисяч видів тварин. Між рослинами відбувається посилена конкуренція за основні життєві умови: простір, світло, воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами. У результаті тривалого природного добору в рослин діброви виробилися пристосування, що дозволяють різним видам існувати спільно. Це яскраво проявляється в характерній для діброви ярусности. Верхній ярус утворю найбільш світлолюбні деревні породи: дуб, ясен, липа. Нижче розташовуються супутні їм менш світлолюбні дерева: клен, яблуня, груша й ін. Ще нижче розташований ярус підліска, утворений різними чагарниками: ліщиною, бересклетом, жостером, калиною й т. п. Нарешті на ґрунті виростає ярус трав’янистих рослин. Чим нижче ярус, тим більше теневиносливи утворюючі його рослини. Ярусность виражена також у розташуванні кореневих систем. Дерева верхніх ярусів мають найбільш глибоку кореневу систему й можуть використовувати воду й мінеральні речовини із глибинних шарів ґрунту.

Харчові зв’язки, екологічна піраміда

Багатство й розмаїтість рослин, що роблять величезну кількість органічної речовини, що може бути використано як їжа, стають причиною розвитку в дібровах численних споживачів з миру тварин, від найпростіших до вищих хребетних – птахів і ссавців. Серед ссавців харчовий ланцюг, наприклад, становлять растительноядние мишевидние гризуни й зайці, а також копитні, за рахунок яких існують хижаки: вовк, лисиця, горностай, пещення, куниця. Всі види хребетних служать середовищем перебування й джерелом харчування для різних внутрішніх паразитів, переважно комах і кліщів, а також внутрішніх паразитів: плоских і круглих хробаків, найпростіших, бактерій. Харчові ланцюги в діброві переплетені в дуже складний харчовий ланцюг, тому випадання якого-небудь одного виду тварин звичайно не порушує істотно всю систему. Значення різних груп тварин у біогеоценозі неоднаково. Зникнення, наприклад, у більшості наших дібров всіх великих растительноядних копитних: оленів, козуль, лосів – слабко відбилося б на загальної екосистеме, тому що їхня чисельність, а, отже, біомаса ніколи не була великий і не грала істотної ролі в загальному круговороті речовин. Але якби зникли растительноядние комахи, то наслідку були б дуже серйозними, тому що комахи виконують важливу в біогеоценозі функцію запильників, беруть участь у руйнуванні опада і є основою існування багатьох наступних ланок харчових ланцюгів. Правилом екологічної піраміди називається наступна закономірність: завжди кількість рослинної речовини, що служить основою ланцюга харчування, у кілька разів більше, ніж загальна маса растительноядних тварин, а маса кожного з наступних ланок харчового ланцюга також зменшується.

Популяції рослин і тварин; фактори, що викликають зміни в чисельності; саморегуляція в біогеоценозі

Популяцією в біології називають сукупність вільно перехресних особин одного виду, які довгостроково існують у певній частині ареалу відносно обособленно від інших сукупностей того ж виду. До факторів, що викликають зміни в чисельності популяцій ставляться наступні: полювання (тобто діяльність людин, спрямоване на вбивство однієї або декількох особин з метою одержання шкіри, м’яса або чисто спортивного інтересу) , риболовля (те ж саме, тільки на водному просторі) . Але найважливіший фактор – це баланс народжуваності й загибелі. У результаті взаємних пристосувань різних видів у біогеоценозі встановлюється певний для кожного виду рівень коливань. Для одних видів коливання не великі, для інших можуть бути значними, і вид рідкий у даному році, у наступному році може стати звичайним, або навпаки. Приміром, зменшення їжі веде до зменшення популяції. У наступному році їжі багато – популяція збільшується. А збільшення популяції швидкими темпами дуже незабаром гальмується, тому що різко збільшується число паразитів. Дуже часто на чисельність впливає погода. Процес саморегуляції в діброві проявляється в тім, що все різноманітне населення існує спільно, не знищуючи повністю один одного, а лише обмежуючи чисельність особин кожного виду певним рівнем. Приміром, при відсутності обмежуючих факторів чисельність будь-якого виду шкідливих комах зросла б дуже швидко й привела ба до руйнування екологічної системи. Спостереження показують, що деяка частина потомства гине під впливом різних несприятливих умов погоди. Але основну масу знищують інші члени біогеоценозу: хижі й паразитичні комахи, птахи, хвороботворні мікроорганізми. У такий спосіб жити залишається стільки особин, скільки необхідно для регуляції в біогеоценозі. Обмежуюча дія екологічної системи все-таки не виключає повністю випадків масового розмноження окремих видів, що буває пов’язане зі сполученням сприятливих факторів середовища. Однак після масового спалаху особливо інтенсивно проявляються регулюючі фактори (паразити, хвороботворні бактерії й ін.), які знижують чисельність шкідників до середньої норми.

Pages: 1 2

Збережи - » Біогеоценози . З'явився готовий твір.

Біогеоценози





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.