Значні запаси шляхетних (золота, срібла) і рідких металів. Залізною рудою й високоякісним коксівним вугіллям, необхідними для чорної металургії, що швидко розвивається, Румунія забезпечена недостатньо. У післявоєнний період були відкриті нові великі поклади газу, нафти, металевих руд, але надра країни містять ще багато нерозвіданих багатств.

3.2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу

Корисні копалини Румунії досить різноманітні; по розвіданих запасах деяких з них - природного газу, нафти, кам’яної солі, марганцю, золота - країна посідає перше місце в закордонній Європі. Серед європейських держав Румунія по праву може бути названа країною природного газу, нафті й кам’яній солі. Саме ці копалини є основою для швидко, що розвивається енергетики, і хімічної промисловості. Уже протягом століття Румунія відома як країна зі значними запасами нафти. Дослідження останнього періоду довели, що вона ще богаче високоякісним природним газом (зі змістом метану більше 99,5%) ; запаси природного газу обчислюються сотнями мільярдів кубометрів і в перерахуванні на умовне паливо значно перевершують відомі запаси нафти.

4. Загальна характеристика господарства

Господарство Румунії - важлива ланка в економічній системі країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці Румунія усе більше спеціалізується на виробництві продуктів, одержуваних від переробки нафти, природного газу, кам’яної солі, лісу. Швидкі темпи індустріалізації дозволяють Румунії з кожним роком в усі більших кількостях направляти в інші країни машини й устаткування. Крім того, Румунія, як і її південні й західні сусіди, спеціалізується на поставках у більше північні країни фруктів, винограду, овочів і продуктів їхньої переробки. У свою чергу, першорядне значення мають для Румунії гарантовані поставки комплектного промислового устаткування, різноманітних машин, а також деяких масових видів промислової сировини з інших країн.

4.1. Причини, що роблять вплив на господарський розвиток

Зміна структури народного господарства Румунії наочно підтверджується співвідношенням двох провідних галузей економіки: в 1981 р. на частку промисловості доводилося більше 88% загальної продукції промисловості й сільського господарства, разом узятих (в 1950 р. - тільки 46%) .

Найбільш високими й стійкими темпами росло промислове виробництво, що забезпечує основну масу приросту національного доходу країни. Високі середньорічні темпи приросту валової промислової продукції були досягнуті не тільки на перших стадіях індустріалізації (1951- 1960 р. - 12,9%) , але й у наступні роки, коли промисловий потенціал СРР мав уже значні масштаби (1971-1980 р. - 11,2%) .

Одним з вирішальних факторів, що визначили високі темпи економічного розвитку СРР, з’явилося виділення значної частини національного доходу на потреби розширеного відтворення. Норма нагромадження становила (у відсотках від загального обсягу національного доходу) : в 1951-1955 р. -17,6; в 1956-1960 р. -16; в 1961-1965 р. - 24,3; в 1966-1970 р. -28,8; в 1971-1975 р. - 34,1; в 1976-1980 р. -36,3. Інтенсивне нагромадження дозволило створити сучасну матеріально-технічну базу, у корені змінити структуру й технічний рівень виробничого апарата.

4.2 Географія основних виробничих комплексів і галузей

У современней Румунії сформувалося й перебуває в процесі формування кілька промислових районів Серед них масштабами виробництва й розмаїтістю галузей виділяється промисловий район Центральної Мунтении; із цим районом, головними центрами якого є Бухарест і Плоешти, зв’язаний промисловий центр Брашов. Разом вони випуськають близько 2/5 промислової продукції країни. Цей район виділяється насамперед машинобудуванням і нафтопереробкою, займаючи також провідне місце в гумовій, паперовій, текстильній промисловості: великі його роль і у виробництві електроенергії, хімічних і харчових продуктів.

Центральна Трансільванія — найбільший район газової хімічної й ськляної промисловості В перспективі підсилюється його значення у виробництві електроенергії

Хунедоаро-решицкий промисловий район має яськраво виражену вугільно-металургійну спеціалізацію.

Поряд із цими трьома промисловими районами, основа розвитку яких була закладена трохи раніше, в останні роки швидкими темпами формуються ще три перспективних промислових райони в колись слабко розвинених областях.

Західно-Молдавський, що Охоплює промислові центри області Бакеу в долині р. Сирет і її припливів Тротуш і Еистрина Основа розвитку промисловості цього району — нефтегазохимия й комплекс виробництв, пов’язаних з переробкою лісу, включаючи целюлозно-паперову промисловість.

Олтенський промисловий район (з головними центрами в Крайове й Тиргу-Жиу) . Цей район спеціалізується на видобутку нафти, енергетичних вугіль, а на цій базі й на виробництві електроенергії й хімічної продукції Одночасно з розвитком енергетики й хімії Олтенський район поглиблює свою спеціалізацію на електротехніку й деревообробці.

Нижне- Дунайський промисловий район (з головними центрами Галац і Бреила) . Цей район у перспективі перетворюється в головну базу чорної металургії країни з машинобудівною промисловістю, що розвивається (у першу чергу суднобудівної) . У ньому на базі рослинних ресурсів Балти, і особливо дельти Дунаю, одержує розвиток також целюлозно-паперова й хімічна промисловість.

4.3 Спеціалізація сільськогосподарського виробництва

Румунія серед держав закордонної Європи - великий виробник сільськогосподарської продукції (особливо зерна) ; ця продукція в середні по врожайності роки не тільки покриває основні внутрішні потреби країни, але й частково експортується. Нині поряд зі сприятливими в більшій частині країни ґрунтово-кліматичними умовами створені важливі соціально-економічні передумови, що дозволяють у найближчий період різко підвищити виробництво сільськогосподарських продуктів.

У Румунії, як і в інших країнах Південно-східної Європи, головна галузь сільського господарства — рослинництво. Воно дає близько 2/3 валової сільськогосподарської продукції; на частку тваринництва доводиться близько 1/ 3-3- У більшості рівнинних районів частка рослинництва ще вище. У гірські ж і деяких горбкуватих районах тваринництво - головна галузь сільського господарства.

Зменшення в останні роки посівів зернових культур не привело до ськорочення виробництва зерна, тому що виросла врожайність.

Серед зернових культур різко переважають кукурудза й пшениця.

Основні виробники зерна в Румунії - Нижне-Дунайська й Середньо-Дунайська низовини.

За рівнем розвитку тваринництва Румунія близька до Болгарії і Югославії, але ще сильно уступає, наприклад, Чехословаччини. Дотепер у країні широко поширено мало інтенсивне пасовищне тваринництво, що відрізняється порівняно невисокою продуктивністю. Зі збільшенням в останні роки посівів коренеплодів і кормової кукурудзи створюються більше сприятливі умови для розширення стійлового змісту худоби й росту тваринницької продукції.

4.4 Розвиток транспортного виробництва

Основа транспортної системи Румунії - залізничний транспорт. У Румунії з її зручним виходом до моря історично не зложилося ськільки-або значних традицій в області морського й річкового транспорту. У сучасній Румунії роль водного й особливо автодорожнього транспорту поступово зростає. Однак основна маса вантажів і пасажирів продовжує перевозитися усередині країни по залізницях. У зовнішньоторговельних перевезеннях поряд із залізничним транспортом важливу роль грають річковий і морський транспорт. Специфічна риса транспорту Румунії, що відрізняє її від більшості інших європейських країн, - більше широкий розвиток трубопровідного транспорту.

5. Соціально-економічний розвиток усередині країни й причини обуславливающие нерівномірність розвитку районів

У кожному з п’яти економічних районів є істотні внутрішні розходження як у природних умовах, так і в характері виробництва. У ряді випадків ці розходження підсилюються в результаті залучення в господарське використання нових природних ресурсів і формування нових індустріальних центрів і вузлів. Особливо яськраво ці зміни проявляються в колись хазяйновито відсталих областях: Бакеу (у Північно-східному районі) , у Добруджі (у Південно-східному районі) , в Олтении (на заході Південного району) .

Існуючі у великих економічних районах господарські розходження дозволяють виявити усередині них економічні райони другого порядку, або підрайони. З метою краще пристосувати апарат керування до рішення економічних завдань у рамках економічних одиниць, що сформувалися більше дробових, у соціалістичній Румунії проведена реорганізація адміністративного подолу. Нові адміністративно-господарські одиниці - області (усього 16 областей) у більшості випадків являють собою подібні економічні райони другого порядку.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Румунія . З'явився готовий твір.