У міфічній Греції були два найдужчі царства: Фивы в Середній Греції й Аргос у Південній Греції. У Фивах був колись цар по ім’ю Лаий. Він одержав пророцтво: «Не народи сина - погубиш царство!» Лаий не послухався й народив сина по ім’ю Эдип. Він хотів погубити дитини; але Эдип урятувався, виріс на чужій стороні, а потім ненавмисно вбив Лаия, не знаючи, що це його батько, і женився на його вдові, не знаючи, що це його мати. Як це трапилося, і як це відкрилося, і як за це постраждав Эдип, нам розповість інший драматург - Софокл. Але найстрашніше - загибель царства - було ще спереду.

В Эдипа від кровозмісного шлюбу із собственною матір’ю народилися два сини й дві дочки: Этеокл, Поліникнув, Антигонів і Ємену. Коли Эдип відрікся від влади, сини відвернулися від нього, докоряючи його гріхом. Эдип прокляв їх, пообіцявши їм ділити між собою влада мечем. Так і трапилося. Брати домовилися правити поперемінно, кожний по році. Але після першого ж року Этеокл відмовився піти й вигнав Полиника з Фив. Поліникнув біг у південне царство - в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони всемером пішли на семивратные Фивы. У вирішальному бої два брати зійшлися й убили один одного: Этеокл ранив Полиника списом, той упав на коліно, Этеокл навис над ним, і отут Поліникнув ударив його знизу мечем. Вороги здригнулися, Фивы були цього разу врятовані. Тільки покоління через на Фивы прийшли походом сини сімох вождів і надовго стерли Фивы з особи землі: пророцтво збулася

Эсхил написав про це трилогію, три трагедії: «Лаий» - про царя-винуватці, «Эдип» - про царя-грішнику й «Семеро проти Фив» - про Этеокле, царі-герої, що віддав життя за своє місто. Збереглася тільки остання. Вона стародавнім-стародавній-по^-стародавньому статична, на сцені майже нічого не відбувається; тільки величаво коштує цар, приходить і йде вісник і жалісно стенає хор

Этеокл повідомляє: ворог підступає, але боги - захист Фивам; нехай же кожний виконає свій борг. Вісник підтверджує: так, сім вождів уже заприсягли на крові перемогти або впасти й метають жереб, кому йти на які ворота. Хор фиванских жінок метається в жаху, чує загибель і молить богів про порятунок. Этеокл угамовує їх: війна - чоловіча справа, а жіноча справа - сидіти будинку й не бентежити народ своїм страхом

Знову є вісник: жереби кинуті, сім вождів ідуть на приступ. Починається центральна, сама знаменита сцена: розподіл воріт. Вісник пугающе описує кожного із сімох; Этеокл спокійно відповідає й твердо віддає накази

«У перших воріт - герой Тидей: шолом із гривою, щит з колокольцами, на щиті зоряне небо з місяцем». «Не в гриві сила й не в колокольцах: як би самого його не наздогнала чорна ніч». І проти аргосского начальника Этеокл посилає фиванского. «У других воріт - гігант Капаней, на щиті його воїн зі смолоскипом; загрожує вогнем спалить Фивы, не страшні йому ні люди, ні боги». «Хто богів не боїться, того боги й покарають; хто далі?» І Этеокл висилає другого вождя

«У третіх воріт - твій тезко, Этеокл аргосский, на щиті його воїн зі сходами лізе на вежу». «Повалимо обох - і того, хто із щитом, і того, хто на щиті». І Этеокл висилає третього вождя. «У четвертих воріт - силач Гиппомедонт: щит - як жернов, на щиті змій Тифон пышет вогнем і димом», «У нього на щиті Тифон, у нас Зевс із блискавками, переможець Тифона». І Этеокл висилає четвертого вождя

«У п’ятих воріт - красень Парфенопей, на щиті його чудо-сфінкс, загадками що терзала Фивы». «І на живу Сфінкс найшовся розгадник, а мальована нам і поготів нестрашна». І Этеокл висилає п’ятого вождя

«У шостих воріт - мудрий Амфиарай: він пророк, він знав, що йде на смерть, але його залучили обманом; чистий його щит, і знаків на ньому ні». «Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але як передбачав він, так і збудеться». І Этеокл висилає шостого вождя

«У сьомих воріт - сам твій брат Поліникнув: або сам умре, або тебе вб’є, або вижене з безчестям, як ти його; а на щиті його писана богиня Правди». «Горі нам від Эдипова прокльону! але не з ним свята Правда, а з Фивами. Сам піду на нього, цар на царя, брат на брата». - «Не ходи, цар, - благає хор, - братню кров гріх проливати». - «Краще смерть, чим ганьба», - відповідає Этеокл і йде

На сцені - тільки хор: жінки в похмурій пісні передчувають лихо, поминаючи й пророцтво Лаию: «Царству - упасти!» - і проклін Эдипа: «Влада - мечем ділити!»; прийшов час розплати. Так і є - входить вісник зі звісткою: шість перемог у шести воріт, а перед сьомими впали обоє брата, убивши один одного, - кінець царському роду фиванскому!

Починається похоронний плач. Вносять носилки з убитими Этеоклом і Полиником, виходять назустріч їхньої сестри Антигонів і Ємену. Сестри заводять голосіння, хор їм вторить. Поминають, що ім’я Этеокла значить «Велеславный», поминають, що ім’я Полиника значить «Многобранный» - по ім’ю й доля. «Убив убитий!» - «Убитий що вбив!» - «УМЫСЛИВ зло!» - «Терплячи від зла!» Співають, що було в царства два царі, у сестер два брати, а не стало жодного: так буває, коли меч ділить влада. Протяжливим плачем закінчується трагедія

М. Л. Гаспаров