“Срібне століття” російської поезії… Імена, дати, напрямки… Багато хто його представники відчули щасливі мінути підйому й слави, а потім були втоптані в безвременье важкими чоботями революції, громадянської війни й культу особистості. Микола Гумилев.

Багато десятиліть ми були приречені на слухи й домисли про його долю - і про життя його, і вуж тим більше про обставини загибелі. У годину, коли він народився, морська міцність Кронштадт була сотрясаема штормом. Стара нянька побачила в цьому своєрідний знак, сказавши, що в народженого “буде бурхливе життя”.

И вона виявилася права: пошуки, метання, пристрасть до подорожей - короткі, але бурхливі тридцять п’ять відпущених Всевишнім років. Як говорять» поет у Росії - більше, ніж поет. І ніхто не може сказати про поета краще, ніж говорять його вірші: Я прірвам і бурам вічний брат. Але я вплету у войовничі вбрання Зірку долин, лілею блакитну. Поезія Гумилева аполітична, і це один з моментів, що, поряд з мистецтвом вірша, залучає мене в нього творчості

У його віршах знайшли відбиття й любов, і подорожі, і війна, і екзотика. Тільки політика залишилася осторонь. Гумилева хвилювали не питання облаштованості миру, а сам дивний і невідомий мир, відчуття від зіткнення з ним. Він створив теорію акмеизма, призиваючи сприймати мир беззастережно, але сам акмеистом не став, тому що був більше, значніше цього напрямку. Здається, що канони акмеизма були для нього лише умовністю

А які були в нього вчителі! Аннен-Ский, Війон, Готьє, Брюсов. Микола Гумилев - природжений поет, що побудував власний мир слова й почуття. Час довів, що цей мир нам не далекий, як не далека любов і смуток, щастя й розчарування. Але сум віршів Гумилева особливо лірична, особливо почуттєва, по-особливому завораживающа й зворушлива: Сьогодні, я бачу, особливо смутний твій погляд И руки особливо тонкі, коліна обійнявши

Послухай: далеко, на озері Чад Вишуканий бродить жираф. Кожна книга Гумилева - це підсумок зробленого їм на момент її виходу, це осмислення життя й серйозна робота душіі, що Глас Бога чує у військовій тривозі И Божими кличе свої дороги. Його філософська лірика вилилася в збірник “Сагайдак”, у якому він задається питаннями, раніше його не хвилювали, робить відкриття, досі йому недоступні, наприклад: Я ввічливий з життям современною, Але між нами є перешкода

Усе, що смішить її, гордовиту, Моя єдина відрада. Незважаючи на більшу захопленість екзотичними країнами Африки й Азії, Микола Гумилев безмежно відданий батьківщині. У той час, коли багато хто вже покинули або збиралися залишати Росію, він вертається, ідучи назустріч першій хвилі еміграції. Я не знаю, як зложилася б його доля поза батьківщиною, але для російської поезії