Роман у віршах «Євгеній Онєгін» відомий кожному. Головні герої добутку, Онєгін, Тетяна, Ольга, Ленский, - образи незвичайно живі й що запам’ятовуються, що принесли славу авторові й зробили роману безсмертним. Скільки пройшло часу, а читачам хочеться заглянути в душу улюбленої героїні Пушкіна й поразмышлять над питанням, чому Онєгін, так розумний і тонкий, не зміг вчасно оцінити безцінний дарунок любові, посланий йому Богом. Цікавий і інший парубок, представлений А. С. Пушкіним вражаючою своєю щирістю, порядністю й незахищеністю від будь-яких ударів долі. Це Володимир Ленский. Хочеться довідатися цього героя ближче, зрозуміти рухи його душі. Для цього необхідно знать усе про його життя, про виховання, думки й почуття, про світогляд і світовідчування. Отже, Володимир Ленский: Красень, у повному кольорі років. Шанувальник Канта й поети. Він з Німеччини мрячної Привіз ученості плоди: Вільнолюбні мрії, Дух палкий і досить дивний, Завжди захоплене мовлення И кучері чорні до плечей. Цей вичерпний опис дає нам можливість представити зовнішність героя, а також довідатися те, як формувалася особистість Володимира. «Під небом Шиллера й Ґете» був вихований наш герой, «їхнім поетичним вогнем душу запалювалася в ньому». Дитинство Ленский провів удалечині від Росії, одержавши прекрасне утворення в Німеччині. Убравши в себе «піднесені почуття», навіяні Шиллером і Ґете, герой був далекий не тільки від Росії і її народу, але й від реальності. Ленский - поет-романтик, «від хладного розпусти світла ще зів’янути не встигши», «він співав побляклий життя колір, без малого в осьмнадцать років». Він так само, як Онєгін, був далекий світському суспільству, тому що різко виділявся на тлі Петушковых, Загорецких, Пыхтиных і Буяновых: …Йому не подобалися бенкети, Біг він їхньої бесіди шумної. Можливо, ця відчуженість і привела Ленского в будинок Онєгіна. Дружба між цими людьми може здатися дивної й незвичайної, про що говорить самого Пушкіна: Вони зійшлися. Хвиля й камінь, Вірші й проза, лід і пломінь… Онєгіну все було ново в Ленском; сам не випробовуючи подібних почуттів, він не міг зрозуміти своїм «охолодженим розумом» романтичну натуру Ленского, але по-своєму прив’язався до Ленскому. Ленский же, людина довірлив і чутливий, мав потребу у вірному другу, якому міг би довіряти свої почуття, з яким міг би розмовляти на філософські теми: Меж ними все народжувало суперечки И к міркуванням тягло. Ленский «серцем милий був невіглас». Живучи почуттями, він не проникав у глиб речей, був наївний і all soch © 2005 тільки починав своє самостійне життя. Можливо, тому Володимир, побачивши Ольгу, закохався в неї, помітивши лише «ока, як небо, блакитні, посмішку, локони лляні, движенья, голос, легкий стан…» Автор з розчуленням спостерігає за почуттями героя: Ах він любив, як у наші лета Вже не люблять… як одна Божевільна душа поета Ще любити засуджена. Але предмет любові Ленского був не ідеальний. Ольга - легковажна дівчина, нічим не відрізняється від багатьох своїх перевесниць. Володимирові не вистачало життєвого досвіду й проникливості, на відміну від Онєгіна, що відразу ж розпізнав в Ользі пересічну натуру. Можливо, ця відчуженість від реального життя вирішила долю Ленского. «Не в силах Ленский снесть удару», побачивши зрадництво друга й коханій Кликав друга Ленский на дуель, Решась кокетку ненавидіти. Ленский вирішує захистити Ольгу від підступного спокусника. Отже, встає питання про подальшу долю Ленского. У героя лише два шляхи в житті: стати звичайним поміщиком-обивателем, женившись на Оленьке, або вмерти. Пушкіна обирає друге: смерть. Більшим же поетом Ленскому стати не призначено, тому що пише він «темно й мляво», «його вірші повні любовної нісенітниці». І от Онєгін вистрілив… Поет роняє мовчачи пістолет. Оленька, який Ленский присвятили не тільки свої вірші, але й почуття й думки, за якої він віддав своє життя, «недовго плакала» про Володимира. Онєгін же важко переживав смерть друга, причиною якої був він сам. Поміщики пошкодували про смерть «напівросійського сусіда», тому що зовсім недавно Багатий, гарний собою, Ленский Скрізь був прийнятий як наречений… Для самого ж Ленского смерть була рятуванням від обивательського життя серед людей, що нагадують дивовижних героїв сну Тетяни. На прикладі Ленского ми можемо побачити ще один шлях, по якому йшли представники передової дворянської інтелігенції. Доля героя, що дивно точно пророчила долю самого автора, так уразила Михайла Лермонтова, спадкоємця А. С. Пушкіна, що, говорячи про трагічну