“З живучих у Москві поетів всіх даровитее пан Фет”. В. Г. Бєлінський Твору Панаса Опанасовича Фета по праву належать до числа шедеврів російської класичної поезії. Як це часто буває з талановитими людьми, при житті й довгий час після смерті поета його ліричні шедеври оцінювалися не за законами мистецтва, а з погляду їхньої соціальної значимості, З Класових позицій. Писати вірші Фет почав у ранньому віці. Слід зазначити, що спочатку поява ліричних одкровень молодого поета супроводжувалася позитивними відгуками. Його помітили такі імениті критики, як В. Г. Бєлінський і И. С. Тургенєв, називаючи його самим обдарованим поетом, але в період загострення суспільної боротьби Фет виявився в таборі реакціонерів, і інтерес до його поезії різко впав. Фет - романтик

Недарма ще в 50-е роки критика відзначала його дарунок “ловити невловиме”, фіксувати “ефірні відтінки почуття”. У своїй поезії він не стосувався політики. Так само як і Тютчев, ставлячись до поетів “чистого” мистецтва, він уважав, що мистецтво й життя - два абсолютно різних мири й мистецтво не може цікавитися чим-небудь, крім краси, йому не слід втручатися в справи зовнішнього миру. Поет, на думку Фета, - той безумець, якому сняться чарівні сни, це людина, що бачить красу, доступну далеко не кожному

Любов, природа й мистецтво - основні мотиви поезії Фета Вигадливо переплітаючись між собою, доповнюючи один одного, вони створюють неповторну поезію А. А. Фета, У його лірику чітко відчувається злиття внутрішнього й зовнішнього миру. При всій конкретності опису природи вірші Фета будуються по^-особливому: спочатку дається пейзаж - зрима картина природи, намальована яскравими фарбами й перейнята певним настроєм, а наприкінці виражається ліричне почуття героя, розкривається його внутрішній copyright