«Є завжди щось особливе шляхетне, лагідне, ніжне, благо-уханное копіювання заборонене © 2005 і граціозне у всякому чувст-ве Пушкіна». В. Г. Бєлінський. Вірш «Я вас любив…», по вираженню Д. Благого, «-абсолютно цілісний, замкнутий у собі художній мир». Написано воно в період творчого розквіту Пушкіна, в 1829 році. Надруковано у виданні «Північні квіти» в 1830 році

Пов’язане із чисто лич-ными переживаннями поета. Вірш «Я вас любив…», як і вся лірика про любов, виконано шляхетністю, щирістю, безкорисливістю почуттів. Це зовсім невелике по обсязі добуток сприймається природно, як свіжий весняний вітерець, як ніжні промені сонця, як шелест листів, як дзюркіт лісового струмочка

Відразу підкуповує те, як робко поет сподівається, що любов, бути може, не зовсім згасла, але весь вірш - незаперечне свідчення люб-ви незгасної, живий і зараз. Троєкратним «я вас любив» поет, якоюсь мірою уражений, навіть, можливо, ображений тим, що улюблена відносить-ся до його почуття, як йому здалося, настільки сумирно, байдуже, хоче найбільше переконати самого себе. Але головне не вэтом.

Поет говорить про свою любов у минулому вре-мени. І це продиктовано думками не про себе, а про неї, ніжною турботою про те, щоб своєю наполегливою любов’ю нічим не потривожити улюблену, не при-лагодити їй хоча б тінь якоїсь прикрості. Це вже краще саме по собі підтвердження того, що любов не згасла. «Я не хочу засмучувати вас нічим». У цих 8 рядках, напоєних любов’ю, укладена ціла історія високого й полум’яній, виняткового по своїй самовідданості й шляхетності любовного почуття

И це не тільки чудове «мгновенье» серцевого настроя поета. Це - найвищою мірою прояснений стан душі, їм у цих рядках знайдене й знову часом у ньому виникаюче. У восьмивірші немає умиротворення. Тут почуття Пушкіна тривожно, любов його ще не охолонула, вона ще жива в ньому. Світлий сум викликаний не приходом любові, а безмовною сильною любов’ю. Він розкриває перед улюбленої, але не люблячи-щей його жінкою, як сильна й шляхетна його любов: Я вас любив безмовно, безнадійно, Те боязкістю, то ревнощами млоїмо, Я вас любив так искренно, так ніжно…

У цьому вірші почуття любові змушене підкоритися друго-му почуттю - самовідданості. Поет свідомо перемагає пристрасть, тому що спокій улюбленої жінки йому дорожче безмовного любовного почуття: Я не хочу засмучувати вас нічим. Він не хоче заподіяти зло улюбленої й бажає їй повного щастя: Як дай вам бог улюбленої бути іншим. Доконана відмова від яких-небудь прав, преклоніння перед волею почуття улюбленої жінки й разом з тим сила любові поета перетворюють цей вірш в одне із самих чарівних створень пушкінського генія

Шляхетність почуттів поета, пофарбованих світлим і тонким смутком, ви-ражено просто, безпосередньо, тепло і як завжди в Пушкіна, чарівливо музично. Вісім рядків, складених із простих рим, насичені словесними повторами-лейтмотивами: «Я вас любив». Вірш виконаний у стро-гом ритмі, має тонку інтонаційну й звукову структуру. Воно писано п’ятистопним ямбом

Стрункість ритму ще більше зростає від того, що в кожному рядку після четвертого складу є виразна пауза, так назы-ваемая цезура. А як симетрична й упорядкована система рим! Всі непарні рими як би настроєні на звук «ж»: «бути може, тривожить, безнадійно, ніжно», а всі парні - на звук «м»: «зовсім, нічим, млоїмо, іншим». Ми не зустрінемо у вірші яких-небудь особливих художніх прийомів

Тут немає метафор, яскравих епітетів. Напевно, у цьому і є привле-кательность поезії Пушкіна, щоб за допомогою найпростіших слів і обра-заклик передати прекрасний, піднесений стан душі. Так, слова-те тут звичайні: «любов, душа, боязкість, ревнощі…» Але якою силою й притяга-тельностью володіють вони в рядках пушкінського добутку! Присмот-Римся: 8 рядків вірша складаються всього з 2-х речень

Два перед-ложения, у яких, по суті, уклалася історія любові від її початку до кон-ца. Отут усе: любов у сьогоденні, минулому, навіть у майбутньому. А яка гама почуттів: боязка надія, самовідданість, шляхетність, боязкість, ревіння-ность, ніжність… Можна сказати, це маленький гімн любові

Уперше вірш «Я вас любив…» було прочитано мною в 9-м класі, коли ми «проходили» творчість Пушкіна. Його вчили напам’ять, і якось машинально заходили у свідомість рядка: «Я вас любив…

» И лише пізніше, через кілька років, перегортаючи томик віршів Пушкіна, я раптом побачив знайоме: «Я вас любив…» Пам’ять відразу підказала наступні рядки. Я подумки дочитав їх до кінця й зачудувався, що пам’ятаю все до по-следнего слова

Але тепер прочитане сприймалося якось по-іншому. По-перше, підкуповувало «ви» у першому рядку. Що це? Шляхетність? Діли-Катность? Повага до тої, кого любив поет?

А ще я відчув, як схвильований автор. Чому? Видимо, того, що любить, але забороняє собі це робити

Ще багато «чому?» задавав я собі, перечитуючи знову стихотворе-ние А. С. Пушкіна. На деякі питання не знайшов відповіді, але вважаю, що усе ще спереду. Адже основна властивість поезії Пушкіна таке, що до неї ніколи не пізно звернутися