Закінчувалися суворі морози, скрізь відчувався подих весни. У лісі вже станули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони начебто хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час просипатися. Коштовна прикраса наших лісів і дібров - конвалії. Їх ніжні ароматні дзвіночки втілюють у собі радість весни. Вони одні з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв і міфів складено про цю чарівну квітку! А от між деревами під першими сонячними променями з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі й тендітні. Уперто й наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакитні пелюстки, начебто посміхаючись, тяглися до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно й тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть жаль було їх зривати