Мені дуже сподобалося оповідання «Ялинка» видатного українського письменника Михайла Коцюбинського. Особливо ж сподобався мені головний герой цього оповідання — дванадцятирічний хлопець Василько. Василько викликає симпатію вже з перших рядків оповідання, коли проявляє своє ставлення до ялинки. Василько виявляється чутливим, ніжним хлопцем, який дуже любить свою ялинку. Коли ж батько зрубує його дерево, він навіть починає плакати, настільки йому і жаль своєї ялинки. Але поряд із чутливістю та добрим серцем у ньому живуть сміливість, стійкість духу та розсудливість. Заблукавши у лісі, Василько не кидається у сльози, а мужньо намагається і віднайти дорогу, розмірковує, куди треба направити коней. І лише коли у лісі сутеніє і починає валити сніг, Василько плаче, адже у темному зимовому лісі страшно навіть дорослій людині, не кажучи вже про дванадцятирічного хлопця. Все ж таки Василько зміг віднайти дорогу до села, де жив його дядько. Коли за ним почали гнатися вовки, він не розгубився, а щодуху погнав коней уперед. Василько мені дуже сподобався, бо показав себе розсудливим, добрим, сміливим хлопцем.