В. Маяковський є основоположником радянської поезії. Його творчість багато в чому вплинуло на розвиток російської поезії XX століття. Почавши як один з лідерів футуристичного напрямку російської поезії «срібного століття», він швидко «переріс» цей плин, хоча від основного принципу (спрямованості в майбутнє) так і не відмовився. Сатиричні добутки - вірша й п’єси - займають у творчості В. Маяковського особливе місце. Він створив поряд з більшими епічними добутками оригінальну новаторську лірику. Її головною особливістю є те, що її не можна розділити на суспільну й особисту

Для В. Маяковського ці поняття невіддільні. Ще до революції, створюючи ранні вірші й поеми, В. Маяковський з’єднує самі інтимні переживання людини: любов, дружбу, віру в Бога. Поема «Хмара в усі права захищені 2001-2005 штанях» написана до революції й проголошує гасла «Геть вашу любввь!

», «Геть вашу релігію!». Ці риси лірики особливо підсилюються. уже в зрілій творчості

«Громада - любов, громада - ненависть» - такими масштабами мислить поет. Тому його лірика так оригінальна і ярка. Лірика в його творчості - це лірика активної дії, енергійна й передова. Маяковський висміює й відкидає стару лірику з її сентиментальними думками, виступаючи за соціально пофарбовану тенденційну поезію

Поетичне дарування Маяковського глибоко лірично. Але вічні теми лірики його: любов, смерть, природа - осмислюються поетом зовсім відмінно від сформованих традицій у російській літературі. Новаторство поета полягає в безмірному розширенні сфери лірики: це й величезний мир людських тривог, здійснень, дерзань. Тому масштаб інтимних переживань розростається в поета до границь Всесвіту, поєднуючи трепетні почуття людської душі й руху Всесвіту в єдине ціле: Ти подивися, яка у світі тиша. Ніч обклала небо зоряної даниною

У такі от годинники встаєш і говориш Століттям, історії й мирозданью. Ліричний герой Маяковського так само великий і заколотний, як персонажі багатьох епічних добутків. Маяковський, автор ніжної лірики й гнівної сатири, що вміє з’єднувати їх воєдино в одному добутку, увійшов у російську поезію XX століття і як великий поет-новатор змісту й форми, будуючи мовлення й системи віршування. Він сміло вводив у свої вірші неологізми («вусатий няньок», «дундунеть» і т.д.), прийоми ораторського й розмовного мовлення («Влада богатым рило відвертає, чого підкоряєшся їй - бий» або «скінчили засідання струму-струму»), маршові ритми («Нехай, оскалясь короною, злітає британський лев виття. Комуні не бути скореної. Лівої!

Лівої! Лівої!»), незвичайне римування. Маяковським незвичайно збагачена віршована російська традиція, тому що до традиційного силабо-тонічного віршування, прийнятому в XVII-XIX століттях, він додає вільний, або акцентний, стих

Його сутність полягає в тім, що основну роль у створенні вірша починає грати не мелодія й тон, а ритм. По вираженню поета, ритм став «основною енергією» його акцентного вірша. Незважаючи на новаторство, Маяковський у своїх добутках використовував традиційні прийоми, висміюючи підлих і низьких людей. Лірика Маяковського поступово стала основою цілого напрямку сучасної поезії. Його творчість сприяла створенню нової поетичної школи, що широко використовує поезія XX століття