Роман “Майстер і Маргарита” уперше вийшов у світло взимку 1966-1967 року. Цей роман, реалістичний, фантастичний, гротескний, з такими несподіваними для тої атеїстичної епохи образами диявола й Иешуа Га-Ноцри, відразу ж викликав величезний інтерес. З перших сторінок читач відразу вловлює в романі сатиричні ноткя, але, на мій погляд, головне в романі філософські проблеми: думки про добро й зло, про неминучість покарання, про вибір кожної людини. Свій вибір роблять у цьому романі все: від Иешуа до Майстра

Кожний герой, хоче він того чи ні, коштує перед проблемою вибору, він сам вибирає свій шлях. Від цього надалі залежить його життя. Але звернемося до роману, розглянувши долі його героїв. Иешуа Га-Ноцри булгаковський Ісус у романі показаний звичайною людиною зі своїми страхами й слабостями. Ми можемо навіть сказати, що він слабшав, якби не його віра

Його сила полягає в тому, що він вибрав свій шлях і не відступив від нього. Иешуа вважав, що всі люди на землі народжуються добрими, лише жорстоке відношення може зробити людини жорстоким. Він говорить так навіть про тих, хто побив його, хто зрадив його, для нього всі люди добрі, навіть зрадник Іуда, кат Крысолов. Иешуа вимовляє слова про майбутнє царство “істини й справедливості”, але залишає це царство відкритим абсолютно для всіх

Понтію Пілат повна йому протилежність. Він наділений владою, його почитають і бояться. Але й він стає перед вибором. Сам Пілат намагається зробити добра справа, не пориваючи зі злом: прокуратор :тремятся помилувати безневинного Иешуа, але змушений затвердити вирок, побоюючись доносу. У Понтія Пілата не вистачає сили духу зробити робро.

Він залишається на стороні зла. Смерть безневинного Иешуа стає непосильним вантажем для совісті Пілата, приводить його до каяття. Пілат в остаточному підсумку розуміє справедливість навчання Иешуа Га-Ноц-Ри й починає діяти в його інтересах (Понтій Пілат організує вбивство Іуди). Але смерть Іуди не знімає тягаря із совісті прокуратора. Иешуа виявився прав

Не нове вбивство, а глибоке искреннее каяття у вчиненому зрештою приносять Пілатові прощення. Не тільки євангельські герої відповідають за свої гріхи. Приміром, Берліоз. Голова Массолита приречений на смерть, оскільки самовпевнено думав, що його знання дозволяють йому не тільки заперечувати існування Бога й диявола, але й взагалі моральні підвалини життя. Для цього утвореного редактора дійсно немає нічого святого, і за це треба покарання

М. А. Булгаков ставить Майстра, одного з головних діючих осіб, перед вибором - добро або зло. Як і Понтій Пілат, Майстер виявляється на стороні зла, але не через боягузтво, а тому що їм рухають малодушність і слабість. Майстер не зміг до кінця винести випробування, що випали на його частку. Він дійсно не пішов ні на які компроміси у своїй творчості. Але в той же час відмовився від боротьби за свій добуток і не зміг більше творити

Майстер не готовий боротися, адже він - художник. Кожний повинен бути самим собою. І Майстер, більш ніж хто б те ні Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 було, залишився самим собою - втіленням безмірної сили й безмірної слабості творчості

Але не всі герої роману вибирають зло, керуючись страхом і боягузтвом. Такий з’являється перед нами Маргарита. Вона бере на себе активну роль і намагається вести ту боротьбу, від якої відмовляється Майстер

Коли сили зла наділяють Маргариту надприродними якостями літати й бути невидимої - вона використовує це для помсти. Тільки погроза загибелі дитини зупиняє її. Всепоглинаюча любов до Майстра й жорстокість проти навколишньої неправди основні риси булгаковської Маргарити. У неї немає віри, але цю віру в ній заміняє любов до Майстра. Мені здається, що Маргарита, як і Иешуа, робить правильний вибір, хоча виявляється на стороні сил тьми, тому що її вибір нікому не приносить горя й страждання. Маргарита в романі Булгакова стала прекрасним узагальненим поетичним образом люблячої жінки

У романі “Майстер і Маргарита” ніхто не робить гріхів по підказці. Свої гріхи й злочини, більший і малі, так само як і свій подвиг, кожний робить сам, по власному щиросердечному спонуканню. І кожний відповідає за свої вчинки