Досить важливою у розкритті ідейного змісту пушкінського “Бориса Годунова”, авторського розуміння бід минулого, сучасного, майбутнього є сцена в келії монахалітописця Пимена, який минуле, сучасне, майбутнє оцінює передусім через міру духовності людини, її конкретних справ — величних чи гріховних.

Героїня Лесі Українки як істинна пророчиця Вищої волі виступає скоріше у викривальній, а не обнадійливій іпостасі: їй не дано (а чи дано це потомленому і поганьбленому гріхами людству взагалі?) сили керувати правдою, яку вона, на відміну від інших, бачить голу і неприкрашену. Тому ближні не тільки не сприймають Кассандру — деякі її просто ненавидять: адже [...]

Засудження ідей прагматизму та морального конформізму спостерігаємо і в антиподі головної героїні драми Лесі Українки “Кассандра” — братові царівни рисливих мотивів, безперечно, класичному прообразу багатьох давніх, недавніх і сучасних лжемесій малих і великих масштабів.

Чудовий роман М. Е. Салтыкова-Щедріна «Добродії Головлевы» коштує в ряді кращих добутків російських письменників, таких, як Гоголь, Гончарів, Тургенєв, що зображували життя дворянствО. У романі з величезною викривальною силою розкриті всі пороки суспільства, породжені в Росії пануванням поміщиків. У своєму суворому вироку кріпосництву Салтиков-Щедрін викрив розбещуючий вплив власності й паразитизму на людський характер, показав неминучість [...]

Тварини —   це   неодмінні   супутники життя людей. Раніше догляд за тваринами, зокрема їх перегін, не потребував дотримання особливих правил. Але з розвитком дорожнього руху виникла необхідність регулювання руху тварин на дорозі та керування гужовим транспортом.

Люди звикли жити серед собі подібних — у соціальному середовищі. Тому й утворюються місця, де скупчені домівки людей. Залежно від особливостей їх можна поділити на села, селища і міста. Передусім, ці утворення відрізняються кількістю мешканців: села є меншими, ніж селища і значно меншими, ніж міста. Кожне з цих поселень має свої особливості. Села більш наближені [...]

Слов’янське мистецтво репрезентоване декоративно-ужитковими виробами (гончарство, ткацтво, вишивка, прикраси), оздобленими орнаментами, які служили нашим пращурам за обереги. На місцях культових центрів (капищ) слов’яни встановлювали дерев’яні статуї богів («ідолів», «кумирів»). Після запровадження християнства ці зразки язичницької скульптури були майже повністю знищені. З тих, що збереглися, найвідомішим є так званий Збруцький ідол (Святовит) IX ст., знайдений неподалік [...]