Батьківщину потрібно любити й захищати, адже тільки завдяки почуттю патріотизму людина стає частиною свого народу. Сьогодні захист батьківщини - це такий же священний обов’язок і обов’язок кожного, як і багато років тому. Тільки тепер вороги нашої батьківщини - не інтервенти, не агенти світового імперіалізму, а тероризм, наркомафия, аморальні політики. У демократичному суспільстві боротися з ними якщо не легко, те, принаймні, можливо.

У нашої загальної батьківщини - планети Земля - є ще більш страшний ворог. Якщо оглянути думкою історію XX століття (насамперед, історію технологічного розвитку людства), то виявиться, що в останні кілька десятиліть земляне тільки тим і займалися, що забруднювали природне середовище, руйнували озоновий шар, накопичували тисячі тонн ядерних відходів і мільйони тонн сміття. Звичайно, це не так. Кращі розуми людства вирішували сложнейшие проблеми, щоб полегшити життя кожного з нас. От тільки побічні наслідки прогресу виявилися занадто важкими. Кожна людина, що користується досягненнями прогресу, виявляється мимовільним ворогом Землі. Вихід тут тільки один: намагатися всіляко берегти навколишнє середовище. Кинутий в урну, а не на асфальт пакетик з-під чіпсів іноді значить для захисту природи більше, ніж участь у багатолюдному й шумному мітингу зелених…

Але все-таки поняття «батьківщина» зв’язано насамперед із соціальним буттям людини. Коли я замислююся над тим, що ж для особисто мене значить батьківщина, то доходжу висновку: це складне поняття пов’язане із сім’єю. У сім’ї є різні покоління. Молоді можуть переймати досвід старших, а старші - учитися в молодих свіжості сприйняття життя. І нашу більшу країну я хотів би бачити в образі великої сім’ї, де є тільки рідні люди - брати й сестри, батьки й діти. Де немає скривджених, пригноблених, де не голодують діти й не рвуться бомби. Де всі додержуються ідеалів волі й демократії, а слово «беззаконня» стало застарілим

Хочеться вірити, що все гарне, що відбувається на моїй батьківщині, буде мати гідне продовження, а вес погане зникне саме собою. Тоді при словах «батьківщина», «вітчизна» кожний громадянин нашої країни буде почувати саму теперішню гордість

У моєї багатонаціональної батьківщини немає мазунчиків і осоружних. Людина будь-якого віросповідання, будь-якого кольору шкіри тут прийнята як добрий друг і бажаний гість. І це ще один привід пишатися рідною країною. Нам не потрібно боротися проти расизму, антисемітизму, релігійної нетерпимості, адже в нас у країні ці явища неможливі. Хочеться вірити, що в майбутньому нічого не зміниться

Про рідну країну можна говорити нескінченно, але якщо хтось попросить у трьох словах пояснити, що значить для мене батьківщина, то я, напевно, відповім: «Віра, надія, любов».

Pages: 1 2