Лiтературно-побутовий жанр, фiксацiя побаченої, почутої, внутрiшньо пережитої подiї, яка щойно сталася. Щоденник пишеться для себе i не розрахований на публiчне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя, здебiльшого у монологiчнiй формi, хоча може бути й внутрiшньо дiалогiчна (полемiка iз самим собою, з уявним опонентом тощо). Цi ознаки особистого щоденника сприяли його поширенню у худочнiй лiтературi, особливо наприкiнцi XVIII ст., коли поглиблювався iнтерес до людської душi, що притаманне сентименталiзму («Сентиментальнi мандри» Л. Стерна). Певнi особливостi щоденника використовувались у пригодницькiй лiтературi, скажiмо, у Ж. Верна, фiлософських текстах («Щоденник знадника» С. К’єркегора) i т. п. В українськiй лiтературi вiдомi щоденники, котрi стали незамiнними iсторичними та духовними документами, написанi Т. Шевченком, О. Довженком, У. Самчуком та iн.