Роман, в якому зображено незвичнi ситуацiї, жахи пекла, страхiтливi жорстокостi, великi таємницi, що перетворюють людину на iграшку надприродних сил. Сформувався в Англiї наприкiнцi XVIII ст. Творцем роману готичного вважається Г. Уолпол, автор «Замку Отранто» (1765). Видатними авторами роману готичного XVIII ст. були А. Радклiф, М. Льюїс. Дiя в романi готичному вiдбувається найчастiше в середньовiчному готичному замку, перейнятому атмосферою таємничостi. Iнодi картини страху в романi готичному мали звороний, комiчний ефект, але найчастiше зберiгали виховне, дидактичне призначення. Роман готичний вплинув на творчiсть видатних письменникiв першої половини XIX ст. – Е.-Т.-А. Гофмана, Дж. Байрона, О. де Бальзака та iн., - сприяв формуванню нових жанрiв у романiстицi (сенсацiйного, фантастичного роману). Вiдновлюється в дещо змiненiй формi у лiтературi XX ст. Зокрема, в українськiй лiтературi – у формi химерного роману, з «химерами», «чортiвнею», «козацькими пригодами». Елементи химерного роману притаманнi творам О. Стороженка, М. Йогансена, I. Сенченка, О. Iльченка, В. Мiняйла, В. Дрозда, В. Яворiвського, П. Загребельного. Прикладом химерного роману є дилогiя В. Земляка «Лебедина зграя», «Зеленi млини».