Мені здається, що описувати зовнішність моєї неньки я можу нескінченно довго. І однаково, напевно, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не пропустивши. Прекрасніше всього в ній - це її ока. Вони завжди мене гріють любов’ю й турботою. Їхній сіро-зелений колір стає або світліше (коли мама радісна й щаслива), або темніше (коли вона стривожена або засмучена).

За маминими більшими й виразними очами не відразу зауважуєш інші риси особи. Але й вони теж дуже гарні: і всміхнені вуста, і рівний ніс, і тонкі брови. А її пишний світлий волосся - це просто якесь чудо! Ні, думаю, іншої такої красуні! Фігура неньки струнка, ходить вона граціозно й легко. У мами середній ріст, але завдяки своїй гарній ході вона здається вые інших. Я вже писала про красу маминих очей, з ними можуть посперечатися лише її руки. Вони такі ласкаві, м’які й охайні! Коли вони доторкаються до мене, те немає счастливее людини, чим я! А як я люблю дивитися на її довгі пальці, які однаково швидко працюють і з домашньою роботою, і з важкими лікарськими справами (моя мама за фахом лікар). Ненька дуже поважає спорт, тому має сильні ноги, швидку ходу й ставну фігуру. Я приголосна, що зовнішність людини багато в чому залежить від його душі. А душу в моєї неньки прекрасна!