Адміністративне стягнення - це примусове позбавлення порушника певних прав, благ і покладання на нього спеціальних “штрафних” обов’язків з метою його виховання. Адміністративне стягнення - примусовий захід. Адміністративне стягнення мають всі ознаки мер адміністративного примуса. Адміністративне стягнення містить у собі різноманітні форми позбавлень, які значно обмежують можливості й бажання правопорушника на здійснення нових правопорушень, аж до ізоляції від суспільства. Особлива роль у цьому процесі належить органам і особам, на які покладена обов’язок, виконати адміністративне стягнення. Несумлінне виконання адміністративного стягнення дає можливість для здійснення повторних правопорушень

Особливості адміністративного стягнення:

1. Коло посадових осіб правочинних застосовувати адміністративні стягнення набагато вже кола суб’єктів уповноважених законом на застосування інших примусових заходів. Законодавець свідомо встановлює таке вузьке коло суб’єктів имеющих право застосовувати адміністративного стягнення з метою охорони інтересів особистості

2. Через адміністративне стягнення практично реалізується адміністративна відповідальність. Інші види адміністративного примуса не пов’язані із цим інститутом. Саме тут особливо яскраво проявляються владність і авторитарність закону

3. Стягнення застосовується компетентними суб’єктами на підставі прийняття ними спеціального індивідуального акту керування (постанови, рішення).

4. Це реакція держави на вже доконане правопорушення, інакше кажучи, адміністративне стягнення застосовується тільки після здійснення правопорушення

5. Державно-примусовий характер цих мір виражається в тім, що за допомогою адміністративних стягнень держава примушує порушника перетерплювати певні обмеження його особистих або майнових прав незалежно від того чи бажає він цього або немає.

6. Адміністративне стягнення в цілому переслідує кару, виховання й попередження правопорушень

7. Держава особливо ретельно регламентує застосування стягнення

Призначення адміністративного стягнення потрібно визначати через мети. Варто розрізняти призначення мір адміністративних стягнень і адміністративно-попереджувальних мір, мер адміністративного припинення

Адміністративні стягнення застосовуються, коли необхідно зробити певний вплив на свідомість особи, поводження якого значно відхилено від форми. Адміністративно-попереджувальні міри відносять до попереджень правопорушення, недопущенням шкідливих наслідків

Стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника. Основне завдання виховання - за допомогою стягнення прищепити навички стимулююче добровільне свідоме виконання особою своїх обов’язків. Ціль частки попередження впливати на правопорушників

Попереджувальні можливості стягнення широкі. Багато адміністративних провин можуть перерости в злочин, тому своєчасне застосування мерли припинення є діючим засобом запобігання більше тяжких діянь. Працівники правоохоронних органів повинні уважно вивчати причини рецидиву, вивчати особистість злочинця, це дозволить їм більш ефективно використовувати попереджувальні можливості стягнення

Адміністративне стягнення застосовується в наступних цілях:

1. Виховання особи совершившего правопорушення в дусі закону

2. Попередження здійснення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами

Застосування мер стягнення над правопорушником відбувається в рамках закону

Виховання правопорушників тісно пов’язане з метою адміністративних стягнень - попередження правопорушень

Певну роль грає невідворотність адміністративного стягнення. Ціль загального попередження забезпечується реальним виконанням мер. Загальне попередження обмовляється у виданні законодавчого акту. У якому карає те або інше діяння. Громадський осуд - розгляд провини в робочому колективі, висвітлення в пресі й т.д.

Види мер стягнення

Міри адміністративного стягнення описані в ст.24 Коап.

1. Відкликання ліцензії, кваліфікаційного атестата. Це стягнення застосовується за здійснення правопорушень уповноваженими особами, пов’язаних з діяльністю передбаченою ліцензією. Відкликання ліцензії використовується як захід впливу не тільки на громадян, але й на юридичних осіб. Позбавлення права застосовується тільки до громадян. Позбавлення прав виробляється на строк до 3-х років, а ліцензія озивається назавжди. Однак, це не означає, що особа вже ніколи не одержить такого дозволу воно може знову одержати ліцензію, але це буде нова ліцензія, для одержання якої необхідно виконати ряд вимог. Такі документи видаються в порядку дозвільної системи й на певний строк. Ліцензія, кваліфікаційний атестат надають раво займатися певною діяльністю, а їхнє відкликання позбавляє такого права, тому названа міра може розглядатися як позбавлення спеціального права. У деяких випадках повторна заява про видачу ліцензії може бути розглянуто тільки після закінчення встановленого часу

2. Виселення за межі РФ. Виносять постанову слідчий або прокурор, винний може бути виселений з конвоєм або сам, без чиєї або допомоги

3. Штраф накладає різними посадовими особами. Штраф установлюється в різному розмірі, існує закон про перерахунок штрафу. Штраф повинен бути сплачений протягом 15-ти днів, після винесення постанови про накладення штрафу. У випадку якщо в людини немає майна, яке можна конфіскувати, у цьому випадку судовий приставши складає акт про неможливість конфіскації й подає в суд, а для винного по суті не буде ніяких наслідків. У випадку того, що людина працює, постанова про сплату штрафі приходить на роботу, якщо він не сплачується в строк, те судовий приставши повинен зробити опис майна на суму штрафу

4. Стягнення вартості товарів і транспортних засобів . Це стягнення відрізняється від штрафу тим, що може бути основним і додатковим. У законі перелік стягнень даний у строго певному порядку: від менш строгих до більше строгого. На основі митного законодавства можливе стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми об’єктами порушення митного права. Стягнення складається в примусовому вилученні грошової суми складову вільну ринкову ціну на день виявлення порушення. Вартість стягнення може бути в межах 300%.

Загальні правила накладення стягнення

У главі 4 Коап розповідається про накладення адміністративного стягнення. У цій главі визначені найважливіші вимоги, що підлягають виконанню при застосуванні адміністративних стягнень

Стягнення накладають у межах, установлених нормативними актами, що передбачають відповідальність за доконане правопорушення в точній відповідності із законодавчими актами про адміністративні правопорушення, Коап, нормативно-правовими актами компетентних органів, посадових осіб, законодавством суб’єктів федерації, інших законів

Принципи характеру впливу:

1. Своєчасність, оперативність впливу

Один із проявів цього принципу - установлення строків застосування стягнення до суб’єкта, що совершили правопорушення. Строки давнини накладення адміністративного стягнення згадуються в ст.38 Коап. Після закінчення цих строків виробництво в справі не може бути почато, а почате повинне бути припинене. Щоб юридично грамотно вирішити положення про строк треба:

знати розмір;

з якого юридичного факту він починає обчислюватися;

коли і який юридичний акти припиняє його вирахування;

який час закон не включає в обчислювальний строк

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2-ух місяців після здійснення правопорушення, але є виключення про накладення строку стягнення:

При триваючому правопорушенні, строк відлічується з моменту виявлення правопорушення

Pages: 1 2

Збережи - » Поняття, призначення й характерні риси адміністративних стягнень . З'явився готовий твір.