Дія відбувається в селі поміщиків Простакових. Дія перше. Пані Простакова примірить на свого сина Митрофана новий каптан. Їй зовсім не подобається, як пошитий каптан, вона повідомляє, що він «весь зіпсований» - так вузький, що синові в ньому тісно. Простакова велить няньці Митрофана, Вереміївні, покликати кравця Тришку.

Є Тришка, і Простакова звертається до нього з такими словами: «Ати, худоба, підійди ближче. Не говорила ль я тобі, злодійська пика, щоб ти каптан пустив ширше. Дитя, перше, росте; інше, дитя й без вузького каптана делікатного додавання. Скажи, дурень, чим ти виправдаєшся?» Тришка, виправдуючись, зауважує, що він самоучка. «Так хіба потрібно бути кравцем, щоб уміти зшити каптан гарненько. Экое скотиняче міркування!» - обурюється поміщиця. Вона відправляє Митрофана за батьком. Тришка буркоче, що найперший кравець, напевно, шив гірше його

Явища III-IV

Простакова накидається на чоловіка з докорами, що він ховається від її й не бере участь у справах. Вона показує чоловікові каптан і грізно запитує його думку про речі, що готувалася до заручин дядька Митрофана, Скотинина. Простаків робко відповідає, що каптан вийшов мішкуватий, але він готовий сказати й інше, якщо дружина вважає інакше: «При твоїх очах мої нічого не бачать». Простакова незадоволена й вимагає негайно покарати двірських людей

Не встигла Простакова розпорядитися, як входить її братик. Він у піднятому настрої, адже незабаром відбудеться’ його заручини із Софією, далекою родичкою Простакових, що живе в їхньому маєтку. Скотинин просить відкласти покарання двірських до наступного дня, щоб він особисто міг допомагати карати, кого треба: «Не будь я Тарас Скотинин, якщо в мене не всяка провина винувата. У мене в цьому, сестриця, один звичай з тобою».

Скотинин запитує, отчого сестра так гневается, і вона показує йому каптан. Скотинин не знаходить, що каптан вузький або мішкуватий, уважає його цілком гарним. Простакова відсилає Тришку, а Вереміївні велить нагодувати Митрофана. Нянька в нерішучості. Вона робко розповідає, що мальчикуже з’їв п’ять булочок. Простакова поза собою. Вона грубо сварить Вереміївну, що та пошкодувала шостої булочки дитині. Отут з’ясовується, що Митрофан так об’ївся на ніч, що не заплющив очей до самого ранку

Явище V

Скотинин запитує сестрицю про свою наречену. Виявляється, заручини призначені на вечір, а Софія про неї й не підозрює. Простакова відповідає, що не можна говорити Софії раніше часу: та може подумати, що передньої звітують. «Хоча по чоловіку, однак, я їй свойственница,- пояснює вона,- а я люблю, щоб і чужі мене слухали».

Простаків розповідає Скотинину, що Софію прийняли в їхній сім’ї як сиротку. Батько дівчини вмер, коли та була дитиною; у неї не залишилося нікого, крім дядюшки, Стародума. Він давно виїхав у Сибір, і його вважають померлої. Бачачи, що в Софії нікого ні, Простакови господарюють у її маєтку, як у своєму. Простакова трошки збентежена. Вона боїться, що Скотинин подумає, начебто вони привласнили чуже добро. Простаків виправдується: «Ну як, матінка, йому це подумати? Адже Софьюшкино нерухомий маєток нам до себе присунути не можна». Скотинин це розуміє. А коли розмова заходить про майно взагалі, він розповідає, як звичайно повертає борги. Скотинин ніколи не судиться, всі збитки він відшкодовує тим, що здирає їх зі своїх кріпаків. Простакова просить брата навчити і її цій хитрій науці, тому що «з тих пор, як усе, що в селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти не можемо».

Скотинин обіцяє розповісти сестрі, як варто керувати господарством, але тільки після свого весілля. Сестра не розуміє, чому брат так настроївся женитися на Софії; адже вона не багата. Скотинин зізнається, що ні Софія, ні її статок його не хвилюють. Предмет його теперішньої пристрасті - свині, яких розводять у маєтку дівчини. «Люблю свиней, сестриця, - пояснює він,- а в нас у відділку такі великі свині, що немає з них ні однієї, котора, ставши на задні ноги, не була б вище кожного з нас цілої головою».

Простаків дивується, як Митрофан схожий на Скотинина. Хлопчик з дитинства теж дуже любить свиней, прямо тремтить при них виді

Явище VI

З радісною звісткою приходить Софія: вона одержала листа від дядюшки. Приїхавши із Сибіру в Москву, він відразу ж написав улюбленій племінниці. Перелякані Простакови накидаються на дівчину: вони вже кілька років поминали Старопума в молитвах як небіжчика. Простакова підозрює Софію в злому намірі: оголосити, що дядюшка ожив і тепер знайде спосіб її виручити. Потім вирішує,,що Софія одержала любовного листа тому офіцера, що колись хотів на ній женитися. Софія пропонує Простаковой самої прочитати лист, але виявилося, що та не вміє читати: «Ні, я, завдяки Бога, не так вихована». Чоловік її довго дивиться на лист і повідомляє: «Мудро». Скотинин «отроду нічого не читивал». Вирішують покликати Митрофанушку.

Простакова з гордістю розповідає, що для Митрофанушки найняли вчителів: Кутейкина, що вчить грамоті, Цифиркина, сержанта у відставці, учителі арифметики, і німця Адама Адамича Вральмана. Цей - іноземець, і обходження вимагає самого гарного. Йому платять триста рублів у рік, годують за поміщицьким столом, наливають склянка вина за обідом, на ніч видають свічу

Простакова дуже задоволена цим учителем: хоч і брали його вчити Митрофанушку всім предметам і французькій мові, але він не мучить дитину науками. З народження хлопчик значиться службовцем у полицю, і поки він росте, ростуть і його чини. Простакову турбує тільки, що дитині прийде все-таки служити й тоді він «натерпиться».

Входить Правдин, і поміщиця показує всім свого постояльця

Явище VII

Простакова знайомить Скотинина із Правдиним. Скотинин відразу ж починає розпитувати Правдина про його маєтки й свинок. Але господарка, зупиняючи братика, просить Правдина прочитати їй лист. Випросивши дозволу Софії, Правдин читає вголос лист Стародума. З’ясовується, що Софія призначена спадкоємицею великого дядюшкиного маєтку, що приносить десять тисяч рублів доходу. Простакова кидається поздоровляти Софію. «Ну, сестриця, скоріше ж по руках»,- говорить їй Скотинин, ноу Простаковой дозрів інший план. Вона швидко веде Софію в спальню. Прибігає захеканий слуга зі звісткою, що в селі на постій стали солдати. Простаків боїться, що постояльці розорять його маєток, але Правдин береться поговорити софицером.

Дія друге

Правдин виявився знаком з Милоном -і офіцером, чиї солдати зупинилися в селі. Він розповідає йому, що як член тутешнього намісництва повинен об’їхати весь округ. Зустрілися йому тут «злонравние невігласа», які використають свою повну владу над людьми в зло. Правдин обурений поміщиком, «дурнем бесчетним», і його дружиною, «презрілою фурією». Він уже сповістив свого начальника про чинимих неподобства й вдачі тутешніх жителів і сподівається, що будуть вжиті строгі заходи

Милон виявився в селі проїздом, шлях його лежить у Москву. Він втратив сліди своєї улюбленої, а недавноузнал, що якісь родичі взяли її до себе в село. Милон змучився підозрами, що дівчину тримають в «тиранстві». Не встиг він назвати Правдину ім’я своєї коханої, як побачив неї. Увійшла Софія. Дівчина розповіла Милону, що жити з родичами їй важко. Правда, тепер Простакова змінила відношення до неї, тому що ладить у нареченої своєму синові. Софія й Правдин із серйозним видом розповідають про «достоїнства» Митрофанушки, і Милон, розсміявшись, заспокоюється. Входить Скотинин. Правдин повідомляє Скотинину, що Софію тепер сватають за Митрофана, але Скотинин не має наміру уступати: «Ну, будь я свинячий син, якщо я не буду її чоловіком або Митрофан виродком».

Явище IV

Pages: 1 2

Збережи - » Переказ змісту п’єси Фонвізіна «Недоук». Дія перше й друге . З'явився готовий твір.