Мені й хочеться на волю, Так, эх!.. Ланцюг порвати я не можу… З тюремної пісні П’єса Горького «На дні» мала приголомшуючий успіх. Глядачів вражала жорстокість і правда життя, що оточують нічліжників. Драматург відкрив широкому колу громадськості той мир, про яке вона догадувалася, але не хотіла усвідомити, що він існує, населений людьми, а не примарами, що його мешканці страждають і плачуть, б’ються в його страшних мережах, але не так-те просто звідти звільнитися. Виходу з «дна життя» практично немає. Нічліжники дуже різні: мрійниця Настя, що йде в иллю-иорные фантазії від тягот життя

Страждальниця Ганна, що боїться й одно-нременно прагнучої смерті як рятування від жорстокої реальності. Її чоловік Кліщ, що нехтує навколишніх, «незначних ледарів», як і глибоко впевнений. Васько Попіл, що йде за батьком дорогого злодія. Діжа, що намагається видертися наверх. Всіх їх поєднує одне прагнення - покинути це страшне місце

Нічліжка й зовні нагадує в’язницю або монастирський підвал, що навис кам’яним зводом, куди не проникають промені сонця, а толь-> вогкість, холод і розпач. Безвихідність як би витає в самому шдухе нічліжки. Її мешканці живуть сиюминутными проблемами, мілинами й незначними, як і їхнє життя в цілому. Вони сваряться між собою через дрібниці - кому мести сміття або закривати двері, що розгорнули, але ці «колишні люди» раптом поєднуються, якщо виникає вбога гулянка або фантастичні оповідання Насті про неземну любов

Вони стають разюче довірливими до появившемуся в під-1ле незвичайному дідкові Луці. «Мандрівник», як він називає себе, пы-ются кожного утішити, побадьорити ласкавим словом участі, обнадіяти, нехай навіть свідомою брехнею. Розмовляючи з Лукою, нічліжники >щервые зустрічаються з людиною, що готова їх не тільки вислухати, але й повірити в усі розказане, без сміху й приниження їхнього достоїнства. Лука намагається зрозуміти їхні лиха, утещает, приймає частину їх моли, як їм здається, на себе. Ганні він допомагає повернутися з холодних сіней, терпляче вислухує її скарги, заспокоює оповіданнями про загробне легке життя за псу її борошна на землі

Актора Лука переконує, що є така лікарня, у якій вилікуй-нпют від алкоголю, що Актор ще зможе блиснути на сцені, коли хата-иится від своєї хвороби. Настю старий слухає без тіні іронії, говорячи, що все істина, «у що віриш, то й правда». Лука вмовляє Васька Попелу піти в Сибір, де вільні місця, простір діяльним молодим і сміливим людям. І не провина Луки, що його благим намірам не призначено здійснитися. Він жалує нічліжників, а вони забули вже, що в реальному світі є добро, співчуття, справедливість

Лука дарує їм ілюзії, яким не призначено здійснитися, але його співрозмовники щасливі хоч мить. На мить у їхніх душах загоряється надія, а це немаловажно. Затятим супротивником Луки виступає Сатин. Він називає мандрівника «шкідливим старим», що несе головне зло - обман. Неправда Сатин називає «релігією рабів і хазяїв». Він же сам проповідує «правду - Бога вільної людини».

Але що може протиставити розраді Луки Сатин? Картяр і п’яниця, ледар і ледар, він тільки говорить гарні й правильні фрази, що протвережують Актора й Настю, Наташу й Васька Попелу… Сам же Сатин, мабуть, не менше шкодить нічліжникам, спускаючи їх на землю, у підвал, звідки вони хоча б на час намагаються вибратися у своїх мріях

Бубнов і Сатин - єдині з мешканців нічліжки, хто зрозуміли - виходу звідси ні, доля попавших сюди опускатися усе нижче й нижче, поки смерть не позбавить від такої частки. Сатин, імовірно, сильна людина, що не бідує в ілюзіях і обмані, що не скажеш про інших мешканців підвалу. Актор, зрозумівши безвихідність своєї долі, іде з життя. Украй зневірена Настя голосно проклинає всіх живучих поруч, таких же знедолених і нещасних, як вона. Зникає Наташа, що не витримала знущань сестри. Невинним попадає у в’язницю Васько Попіл

Валить звичний мир нічліжників. І все-таки п’єса не несе ідею безвихідності й розпачу. Ми разом з автором мріємо про зміни, які дозволять знищити подібні клоаки. Люди будуть жити добре, як вони того заслуговують. Але для цього треба трудитися, мріяти про прекрасне майбутнє й перетворювати свої мрії в життя, allsoch.

ru 2001-2005 а не чекати чарівного звільнення. Чудес не буває, їх творять самі сміливі й рішучі люди