В один з дощових осінніх вечорів у двері замка, «цієї цитаделі великого поста» і «притулку вбогості», стукають актори бродячого театру й просять пристановища. Як це прийнято, кожний комедіант має своє постійне амплуа, отчого й у житті найчастіше поводиться так само, як на сцені. Блазиус - педант скрізь і у всім; перший коханець Леандр - красавчик і фат; шахраюватий слуга Скапен манерами нагадує лисові; хвалькуватий вояк Матамор, як і покладено, «худий, кощавий і сухий, як повішеник улітку»; кокетлива й самолюбна Серафина виконує ролі героїнь; поважна тітка Леонарда - «шляхетна мати» і дуенья по сумісництву; непереборна для чоловіків кокетлива субретка Зербина «начебто зроблена з тесту, присмаченого зіллю, перцем і пряностями»; соромлива й чарівна юна Ізабелла виконує ролі простушек і на відміну від своїх товарок не намагається залучити до себе увага. Ізабелла «не засліплювала - вона зачаровувала, що, безумовно, більше коштовно». Глава трупи - Тиран, великий добряга, наділений природою «всіма зовнішніми ознаками лютості», отчого йому призначено грати Іродів і інших грізних царів. Із прибуттям цієї строкатої компанії замок оживає: потріскують дрова в каміні, на столі з’являється їжа. Уперше за довгий час молодий барон почуває себе щасливим

Слухаючи балаканину акторів, він постійно кидає погляди убік Ізабелли: барон закохався… Ранком комедіанти збираються в шлях. Ізабелла, у чиїй душі також пробудилися ніжні почуття до Сигоньяку, запрошує його відправитися з ними - на пошуки слави й пригод. Закоханий лицар з радістю залишає сумовиті стіни родового гнізда й у візку Феспида треба за своєю прекрасною дамою

У пришляховій харчевні актори зустрічають сусіда Сигоньяка, маркіза де Брюйера. Маркіз довідається барона, але, зрозумівши, що той виявився в трупі через любов до Ізабелли, дає йому знати, що не збирається розкривати його інкогніто. Тим більше, що сам маркіз полонений кокетливою субреткою й, бажаючи продовжити любовну інтрижку, запрошує трупу дати спектакль у нього в замку. По дорозі до маркіза на акторів нападає колишній проводир зграї, а нині самотній бандит Агостен, якому допомагає маленькі злодійки й розбійниця Чикита.

Для лякання проїжджаючих Агостен розставляє уздовж дороги трупи своїх колишніх соратників, озброївши їхніми мушкетами. Однак відважному Сигоньяку не страшні ніякі лиходії, він легко обеззброює Агостена й розкриває його обман. Оцінивши вигадку, актори нагороджують винахідливого бандита парою пістолів, а Ізабелла дарує Чиките своє перлове намисто, заслуживши тим самим зворушливу вдячність маленької злодійки: дівчисько обіцяє ніколи не вбивати її. Розіграна трупою Тирана в замку Брюйер п’єса має величезний успіх. Маркіз по вуха закохується в чарівну субретку, а Леандру вдається скорити серце красуні маркізи де Брюйер. Однак - на жаль! - його палкий лист до маркізи перехоплено чоловіком, і той наказує слугам відколотити бедного гистриона ціпками

Право змінювати подружньому боргу маркіз де Брюйер залишає винятково за собою. Неабияк поповнивши свою скарбницю, актори залишають замок. Леандр потирає забиті боки. По дорозі їхній фургон доганяє багатий візок, прикрашена гербами маркіза де Брюйер. Слуги в лівреях маркіза відвозять гарненьку субретку - зрозуміло, з повної її згоди - до палкого шанувальника

По дорозі Ізабелла розповідає Сигоньяку сумну історію свого життя. Її мати, акторка, що грала в трагедіях королев, була не тільки дуже гарна собою, але й горда й завжди давала відсіч настирливим залицяльникам. Лише раз серце її здригнулося, і вона поступилася могутньому й шляхетному вельможі. Плодом цієї любові з’явилася Ізабелла. Державні інтереси не дозволили вельможі женитися на акторці

Мати Ізабелли, не бажаючи нічим бути зобов’язаної віроломному коханому, бігла разом з маленькою дочкою й продовжила грати на сцені. Незабаром вона вмерла - зачахла від туги, і маленька Ізабелла залишилася в трупі Тирана, де її й виховали. Ім’я батька вона не знає, від нього в неї зберігся тільки перстень із фамільним гербом. У шляху акторів застає заметіль, під час якої гине Матамор. Трупа в розпачі - без комічного капітана неможливо зіграти ні однієї п’єси з їхнього репертуару!

Бажаючи віддячити своїх нових друзів, Сигоньяк вирішується зайняти на сцені місце Матамора. Він заявляє, що скидає свій баронський титул, «ховає його в укладання, як непотрібне плаття» і бере собі ім’я капітан Фракасс! На фермі актора Белломбра Сигоньяк успішно дебютує в ролі Фракасса перед селянами. Але поперед його чекає суворе випробування: у Пуатье йому має бути вийти на сцену перед знатною публікою, тобто кривлятися, грати боягуза й фанфарона, зносити удари ціпком від фатоватого Леандра перед рівними собі по народженню. Щоб перебороти сором, Сигоньяк надягає картонну маску із червоним носом, що цілком підходить до його образу

Ніжна участь прекрасної Ізабелли допомагає Сигоньяку блискуче зіграти свою роль. Спектакль має скажений успіх. Тим більше, що в трупу вертається Зербина, що знудила роль коханки. Втім, слідом за нею є й маркіз: він не може відмовити собі в задоволенні бачити на сцені свою химерну кохану. У скромної Ізабелли зненацька з’являється знатний шанувальник - до неї воспылал пристрастю молодий герцог де Валломбрез, гордовитий красень, розпещений легкими перемогами над жінками

Одержавши заслужену відсіч, герцог приходить у лють. Проникнувши в гримувальну, він недбалим жестом хоче приклеїти мушку на груди молодої акторки. Залізна рука Сигоньяка зупиняє нахаби

Не знімаючи маски, барон викликає герцога на дуель. Герцог не вірить, що під личиною Фракасса ховається дворянин, і посилає бретерів, що складаються в нього на службі, відколотити зухвалого комедіанта. Але Сигоньяк разом із друзями-акторами розганяють слуг герцога. А ранком до герцога є маркіз де Брюйер і приносить йому виклик від барона де Сигоньяка.

Маркіз підтверджує знатність роду барона й натякає, що парубків саме через Ізабеллу примкнув до бродячих акторів. Валломбрез приймає виклик. Сигоньяк, чиїм учителем був тільки вірний Пьер, подвизавшийся ніколи на поприще вчителя фехтування, сам того не знаючи, до тонкості вивчив шляхетне мистецтво володіння шпагою. Він без праці перемагає герцога - ранить його в руку, позбавивши тим самим можливості продовжувати двобій

Довідавшись про дуель, Ізабелла налякана й розчулена одночасно - через неї шляхетний Сигоньяк ризикував життям! Відбувається пояснення закоханих. Барон пропонує Ізабеллі руку й серце. Але вона відкидає його: безрідна акторка не має права на руку дворянина, а стати його коханкою їй не дозволяє честь. Як і його кохана, Сигоньяк одночасно в розпачі й захваті, однак йому нічого не залишається, як і далі випливати за трупою, оберігаючи Ізабеллу від підступу Валломбреза.

Прагнучи вкритися від переслідувань герцога, актори їдуть у Париж, сподіваючись загубитися в його багатолюддя. Але мстивий вельможа стежить за ними. У Парижу він наймає першокласного фехтувальника й бретера Жакмена Лампурда, щоб той убив Сигоньяка.

Однак барон володіє шпагою краще найманого вбивці й обеззброює його. Лампурд, піднесений фехтувальною майстерністю юнака, клянеться йому у вічній відданості. Чесний бретер навіть обіцяє повернути замовникові гроші, заплачені йому за вбивство Сигоньяка. Валломбрез намагається выкрасть Ізабеллу з готелю, де зупинилися актори, але йому це не вдається. Розлютований герцог іде на хитрість. Він підсилає до Тирану свого слугу, і той від імені якогось графа запрошує акторів у замок неподалік від Парижа, пообіцявши добре заплатити

Ледь фургон виїжджає за межі міста, як слуги герцога викрадають Ізабеллу: нападають на неї, коли вона вдвох із Сигоньяком неспішно йде за візком. Щоб Сигоньяк не зумів відбити дівчину, на нього накидають широкий плащ із вшитим у краї свинцем, у якому той заплутується, немов у мережі. Коли ж баронові вдається звільнитися, викрадачі вже далеко.

Актори розуміють, що їх обдурили. Сигоньяк клянеться вбити герцога. Викрадачі привозять Ізабеллу в замок Валломбреза. У ньому дівчина виявляє Чикиту: маленька злодійка супроводжує Агостена, найнятого разом з іншими бретерами для охорони замка. Ізабелла просить дівчинку повідомити Сигоньяку, де вона перебуває

Герцог де Валломбрез намагається опанувати Ізабеллою, але підоспілі Сигоньяк і його друзі-актори зривають його плани. Між Сигоньяком і Валломбрезом починається жорстокий двобій, і барон смертельно ранить свого супротивника. Зненацька з’являється батько герцога - величний принц де Валломбрез.

Довідавшись про безчесний учинок сина, він з’явився покарати винного й відновити справедливість. Помітивши на руці Ізабелли доставшийся їй від матері перстень, він довідається його й розуміє, що викрадена його сином дівчина - його дочка. Актори разом із Сигоньяком залишають замок

Pages: 1 2