Iван Франко - Збірка "SEMPER TIRO" | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Iван Франко - Збірка "SEMPER TIRO&quot

SEMPER TIRO

Життя коротке, та безмежна штука

І незглибиме творче ремесло;

Що зразу, бачиться, тобі було

Лиш опяніння, забавка, ошука,

Те в необнятий розмір уросло,

Всю душу, мрії всі твої ввіссало,

Всі сили забира і ще говорить: "Мало!"

І перед плодом власної уяви

Стоїш, мов перед божеством яким,

І сушиш кров свою йому для слави,

І своїх нервів сок, свій мозок перед ним

Кладеш замість кадила й страви,

І чуєш сам себе рабом його й підданим,

Та в серці шепче щось: "Ні, буду твоїм паном".

Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня,

Та Муза! Вабить, надить і манить,

Щоб виссать "я" твоє, зробить з тебе начиння

Своїх забагань, дух твій спорожнить.

Не вір мелодії, що з струн її дзвенить:

"Ти будеш майстром, будеш паном тонів,

І серць володарем, і владником мільйонів".

О, не дури себе ти, молодая ліро!

Коли в душі пісень тісниться рій,

Служи богині непохитно, щиро,

Та панувать над нею і не мрій.

Хай спів твій буде запахуще миро

В пиру життя, та сам ти скромно стій

І знай одно — poёta semper tiro1.

_________________________________

1 Поет завжди учень (лат).

СОНЕТ

Благословенна ти поміж жонами,

Одрадо душ і сонце благовісне,

Почата в захваті, окроплена сльозами,

О раю мій, моя ти муко, Пісне!

Царице, ти найнижчого з-між люду

Підносиш до вершин свойого трону

І до глибин терпіння, сліз і бруду

Ведеш і тих, що двигають корону.

Твій подих всі серця людські рівняє,

Твій поцілуй всі душі благородить

І сльози на алмаз переміняє.

І дотик твій із терня рожі родить,

І по серцях, мов чар солодкий, ходить,

І будить, молодить, і опяняє.

МОЄМУ ЧИТАЧЕВІ

Мій друже, що в нічну годину тиху

Отсі рядки очима пробігаєш

І в них народному заради лиху

Чи власним болям полекші шукаєш, —

Коли тобі хоч при одному слові

Живіше в грудях серце затріпоче,

В душі озветься щось, немов луна в діброві,

В очах огонь сльозу згасить захоче, —

Благословлю тебе, щоб аж до скону твого

Доніс ти серце чисте й щиру душу

І щоб ти не зазнав сирітства духового,

В якому я свій вік коротать мушу.

17.IX 1905

КОНКІСТАДОРИ

По бурхливім океані

Серед пінявих валів

Наша флота суне, бється

До незвісних берегів.

Плещуть весла, гнуться щогли…

Ось і пристань затишна!

Завертай! І бік при боці!

І стерно біля стерна!

Кидай якорі! На берег

По помостах виходи!

Нічичирк! Ще ледве дніє…

Пусто скрізь… Ставай в ряди!

Сонний город ще дрімає…

Схопимо його у сні…

Перший крик — наш окрик бою

І побіднії пісні.

Та заки рушать, пускайте

Скрізь огонь по кораблях,

Щоб всі знали, що нема нам

Вороття на старий шлях.

Бухнув дим! Хлюпоче море…

Щось мов стогне у судні…

Паруси залопотіли,

Наче крила огняні.

Гнуться реї, сиплять іскри,

Мов розпалені річки…

Снасть скрипить… Високі щогли

Запалали, мов свічки.

Що за нами, хай навіки

Вкриє попіл життьовий!

Або смерть, або побіда! —

Се наш оклик бойовий!

До відважних світ належить,

К чорту боязнь навісну!

Кров і труд ось тут здвигне нам

Нову, кращу вітчину!

Кохавина, д[ня] 26 липня 1904

Нові співомовки

ЦЕХМІСТЕР КУПЕРЯН

Облягали ляхи місто

Десь в часі Руїни,

Штурмували брами й мури,

Підкладали міни.

Боронилося козацтво,

Й міщани не спали,

День і ніч гриміли з мурів

Пушки й самопали.

Але Куперян-цехмістер

Був за всіх завзятий,

Цеховому товариству

Нишком став казати:

"Годі, братця, нам на мурах,

Як сичі, сидіти,

Покажім, що й ми, міщанство,

Не страшкові діти!

Вдармо ніччю на їх табір

З крутого байраку!

Згиньмо або тих ляшеньків

Зотрім на табаку!"

Як згадали, так зробили,

Щастила їм доля,

І розбили вражу силу,

Як пух, серед поля.

Радість! Слава! Крик і гомін!

Збігаються в місті

Шевці, кравці, всякі справці —

Не сто і не двісті.

І вітають Куперяна

З його вояками,

Як героя, всю дорогу

Всипали квітками.

А на площі чорна рада:

Взяли всі гадати,

Яку б тому Куперяну

Нагороду дати?

Одні кажуть: "Чим він досі

Був у нас? Цехмістром!

Тепер його за заслугу

Виберім бурмістром!"

Другі кажуть: "Що, бурмістром?

Ми на се не згожі!

Най він буде комендантом

В огневій сторожі".

Треті кажуть: "Ні, панове,

Іншу раду маймо,

Куперяну від нумеру

По дукату даймо!"

"Ні, ні, ні! — реве громада

Одностайним хором. —

За геройство гроші брати?

Ну, се був би сором!"

Знов незгода, знов гармидер,

Сяк і так міркують;

Що хто скаже, кличуть: "Славно!"

А інші кепкують.

Аж ось вискочив на лаву

Пузатий бурмістер

Та й закликав: "Най жиє нам

Куперян-цехмістер!

Дав нам бог такого мужа

Ворогів розбити,

Та не дав нам знать, яку б то

Честь йому зробити.

Гроші дати — сором брати,

Та й ми ж бідні люди;

На уряд його поставить —

Іншим заздро буде.

Поки він живий між нами,

То все нам завада —

То ж, панове цехмістрове,

Ось моя вам рада:

Зараз тут його убиймо,

На паль посадімо,

По смерті ж його оплачмо

І святим зробімо.

І насиплемо над тілом

Могилу високу,

Будем поминки справляти

Два рази до року".

"Славно! Славно! От так рада!" —

Всі враз загукали,

А цехмістра Куперяна

Навіть не питали.

СУЧАСНА ПРИКАЗКА

Ви чули ту пригоду?

В часі розливу рік

Попав у бистру воду

Нещасний чоловік.

В глибокім вирі бється

І тоне вже туй-туй,

До кума, що на мості,

Кричить: "Рятуй! Рятуй!"

А кум, що на поруччя

Поважно лікті спер,

Глядить критично: "Втоне

Чи вирне ще тепер?"

Вкінці махнув рукою

І мовив лиш одно:

"Не тратьте, куме, сили,

Спускайтеся на дно".

Гай-гай! Таких кумів нам

Не два, не три, не пять

В житті щодня, щохвилі

Приходиться стрічать.

Ти в горі, нужді бєшся,

Мов риба у саку,

Працюєш, тачку тягнеш,

Мов панщину важку;

Тут сумнів мучить душу,

Що місце, то боляк, —

А він лиш критикує:

"Се зле!" і "Се не так!"

За поміч і пораду

Він має лиш одно:

"Не тратьте, куме, сили,

Спускайтеся на дно!"

І наш народ так бється

В матні вже много літ,

І хвилі напосілись

Його розмити слід.

А на безпечнім мості

Фальшивії брати

Стоять і ждуть — чи, може,

Щоб поміч принести?

Стоять і ждуть на хвилю,

Що брата проковтне,

Числять: тепер ще вирне,

Тепер вже, чей, пірне.

На крик його й благання

В них слово лиш одно:

"Не тратьте, куме, сили,

Спускайтеся на дно!"

Та що се? Він не тоне,

Хапаєсь берегів,

Не слухає поради

Облесних ворогів

І під ногами чує

Вже твердший, твердший грунт,

А ті на мості в репет:

"Се бунт! Се бунт! Се бунт!"

Під ними міст хитаєсь,

І хвиля прясла рве,

І з мосту крик лунає:

"Рятуйте, хто живе!

Рятуйте більшу власність!

Рятуйте панський лан!

Рятуйте трон і вівтар!

Давай обложний стан!"

А що, як Немезіда

Собі одного дня

Позволить жарт зробити

І ролі поміня?

На своїм грунті стане

Русь міцно на ногах,

А супротивна хвиля

Піде по ворогах?

І ті, що нас із виру

Спасали мило так,

Самі скуштують трохи,

Який-то в мокрім смак?

А Русь на їх благання

Їм відповість одно:

"Не тратьте, братця, сили,

Спускайтеся на дно!.."

На старі теми

* * *

Блаженъ мужъ, иже не идетъ

на советъ нечестивыхъ.

Блаженний муж, що йде на суд неправих

Pages: 1 2

Збережи - » Iван Франко - Збірка "SEMPER TIRO" . З'явився готовий твір.

Iван Франко - Збірка "SEMPER TIRO&quot





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.