Штати: Мату Гроссу, Гроссу-Ду-Сул, Гойас і Федеральний округ

Покритий великими плоскогір’ями й тропічними пасовищами, цей район поки мало заселений. Хоча дотепер це один із самих ізольованих районів країни, за короткий час тут досягнуті успіхи в сільському господарстві й у нових галузях промислового виробництва. Столиця - Бразилиа, заснована в 1960 році. Спеціально для індійських племен, які традиційно проживали на цій території, Федеральний уряд відвело тут велику ділянку заповідної землі. Також у цьому районі перебуває теперішній райський куточок дикої природи - Пантанал Мату-Гроссу

В утворенні бразильських націй головну роль зіграли три раси. Відбувалося постійне змішання місцевих жителів (тубільців) із хвилями, що прибувають сюди, європейців (в основному, португальців) і африканцями (здебільшого із західного узбережжя нижче Сахари)

До ХVI століття територію сучасної Бразилії населяли сотні тубільних племен, які представляли єдину расу, але говорили різними мовами й мали свою культуру. Представники місцевих племен, що живуть на узбережжя й поблизу його, містили шлюби з португальськими поселенцями. Однак багато племен, що говорять на інших мовах (Же, Аруак і Кариб) і живучі в глибині країни, не поспішали встановлювати зв’язок з “іноземцями”. У цей час у Бразилії налічується 200 індійських племен, що говорять на 180 різних мовах

Більша частина індіанців займає великі землі (850.000 кв.км), що становлять 10% території Бразилії. Ці землі були закріплені за тубільним населенням федеральним урядом. Дані території, по розмірі відповідні трьом Великобританиям, дозволяють індіанцям зберегти свій спосіб життя

У середині ХVI століття в Бразилію були завезені як рабів для роботи на плантаціях цукрового очерету, а пізніше - на золотих і алмазних копальнях і кавових плантаціях, африканці, що ставляться до етнічної групи Банту й суданці з етнічної групи Йоруба ( щожили на території сучасних Нігерії й Беніну). Процес інтеграції, початий європейцями й тубільцями, охопив і негрів-рабів

Змішання рас відбувалося з початку відкриття Бразилії наприкінці ХV століття, і в цей процес утягувалося все більше число іммігрантів із усього світла. Для Бразилії Португалія продовжувала залишатися найважливішим міграційним джерелом, за нею ішли Італія, Ліван і Німеччина. У першій половині ХХ століття, у результаті війни й економічної кризи, у Бразилію прибуло значне число іммігрантів з Японії, які продовжували приїжджати сюди й згодом, із самого початку зустрівши теплий прийом . ДО 1969 року в Бразилії налічувалося 274.312 японців. На сьогоднішній день поза Японією проживає сама представницька група цієї раси - бразильці японського походження

Португальська мова - це державна мова Бразилії. За винятком місцевих мов, на яких говорять індійські племена, що живуть у віддалених районах, португальський - єдина мова, використовувана населенням у повсякденному житті. У країні немає місцевих діалектів. Бразилія - це єдина португалоговорящая країна Латинської Америки

ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ

Економіка Бразилії в значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі. Експорт становить 10-12% національного доходу країни. Однак доходів експорту звичайно не вистачає для забезпечення рівноваги платіжного балансу. У структурі зовнішньої торгівлі Бразилії чітко простежується тенденція до підвищення питомої ваги в її експорті готових виробів і нових нетрадиційних сировинних і продовольчих товарів

В імпорті істотно зросла частка машин, верстатів і іншого промислового встаткування, а також промислової сировини й напівфабрикатів

У географії зовнішньоторговельних зв’язків Бразилії відбуваються помітні зміни. Хоча США як і раніше посідає перше місце в зовнішньоторговельному обігу із Бразилією, їхня частка помітно скоротилася

Торгівля Бразилії з Росією й іншими країнами СНД займає в її зовнішньоторговельному обігу досить скромне місце. Росія поставляє Бразилії турбіни й генератори для ГЕС, нафта й нафтопродукти, транспортні засоби, прилади й інструменти

Pages: 1 2 3