Энрике Перес Эскрич | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Энрике Перес Эскрич

Поруч із Фернаном Кавальеро можуть бути поставлені два інші романісти, з якими нам має бути тецерь познайомити наших читачів. Перший з них -Энрике-Перес Эекрич, другий - Мануэль Фернандес-и-Гонзалес. З боку зовнішньої форми, закінченості виконання й рельєфності детального живопису, обоє вони значно уступають Кавальеро, але за те на багато перевершують його багатством фантазії, розмаїтістю мотивів, захоплюючою жвавістю оповідання

Эскрич по походженню каталонец, із самого юного років він уже відрізнявся твердою волею, терпінням і наполегливістю в праці, що допомагали йому боротися з усіма несприятливими умовами життя спочатку його літературного поприща

В одному зі своїх останніх романів (Заздрість), виданому в 1873 р., Эскрич згадує про цей важкий час і з любов’ю вертається до минулого. От що говорить він:

“Жваво пам’ятаю, до дрібних подробиць, усе, що ставиться до мого першого знайомства з Мадридом в 1853 році. Майно моє було дуже скудно, коли я вступив у це місто: синій поношений фрак на плечах, два піастри в жилетній кишені, a на дні валізи рукописна драма, o якої тепер я бажав би забутися

Одному Богу відомо, скільки різних негод, і моральних, і фізичних, — довелося мені винести за час трирічної літературної проби, у тім тяжкому перебивання від дня на день, яке нерідко випадає на частку мрійникам o славі

У цей злощасний період я із завмиранням серця переглядав кожну театральну афішу, возвещавшую o появі якої не будь нової п’єси, і з безнадійним подихом, із затаєною заздрістю викликував про себе:

- От, адже, вдається ж іншим!

Згодом, однак, дійшла черга й до мене: на сцені ставилася моя перша п’єса, і моє ім’я повинне було з’явитися на всіх мадридські вуличні стовпах

Те був великий, знаменний день у моєму житті. Прокинувся я рано, ще за довго до світанку, a як тільки сонце позолотило схід, уже вийшов на вулицю й поспішив до найближчого перехрестя, де звичайно наклеювалися всякі оголошення. Але рознощик афіш, звичайно, не підозрюючи o моєму нетерпінні, змусив прождати себе більше години

Нарешті, слава Богу, от і він здався вдалині зі своєю звичайною драбинкою на плечі, з товстою пачкою афіш під пахвою й невеликий цебром із клеєм у правій руці

Як і завжди, зовнішність цієї людини не представляла ніякої привабливості; однак, незважаючи на його пошарпану блузу, незліченні латки на штанах, засалений картуз і загальну непоказність, він робив на мене в цю хвилину, може бути, не менш сильну чарівність, чим Парис на Олену, Беатриче на Данте, або на Рафаеля - Форнарина.

Приставивши до стовпа свою драбинку, він піднявся на кілька сходів і став приклеювати одну з афіш

Я відвернувся убік, намагаючись не дивитися на процес цієї роботи, щоб потім уже відразу, уважно прочитати весь листок, від першого слова на ньому до останнього, і тим збільшити насолоду, що стояла. Раптом… ПРО, несчастие з нещасть!.. Коли я насамперед жадібно спрямував очі на місце, де повинне було виділятися великими буквами моє авторське ім’я, кров захолонула в моїх жилах, по всьому тілу виступив холодний піт, в очах скаламутилося… Те був стан, близьке собмороку.

Після заголовних слів — Театр del Princiре й проч… афіша говорила: “Друге подання, граної з величезним успіхом, віршованої драми в трьох діях — Гірка Частка. Дона Эзебио-Переса Шкриха.

Не пам’ятаючи себе, я рвучко кинувся до стовпа, схопив за край тільки що наклеєну афішу й відірвав від її ту частину, де так по-варварськи було перекручене моє ім’я

Справа в тому, що, завдяки недбальству, або безграмотності складача, Энрике перетворився в Эзебие, a із прізвища вийшов вуж щось зовсім неможливе, навіть неудобочитаемое.

Довідавшись адресу друкарні, зазначена на афіші, я, як божевільний, кинувся туди, щоб зажадати звіту за таке недбале поводження до моєї майбутньої слави

Увійшовши в контору, я вже ледь відсапувався від утоми й довго не міг проговорити ні єдиного слова; нарешті, кваплячись і плутаючись, все-таки пояснив хазяїнові хто я, і що мені потрібно. Тоді, з люб’язною готовністю, що збудила в глибині мого серця живейшую вдячність, він наказав негайно ж набрати іншу афішу, де всі мої власні імена були відтворені в тім самому виді, як вони значаться в метриці. Все моє щастя полягало тепер у цих розоватих смужках паперу, що вилітали з типографського верстата

Тим часом послали за рознощиком афіш, a до полудня від помилки складача, що образила мене, не залишилося вже ніяких слідів

З того пам’ятного дня по теперішній час, я написав тридцять три театральні п’єси й тридцять томів різноманітної белетристики, тобто цілком досяг того, до чого так гаряче прагнув в 1853 році

Моє перо, і тільки воно одне, дає мені засобу до життя; ніколи не пускався я в афери на політичному ринку, ніколи не складався ні на якій службі, сподіваюся й надалі, за допомогою Божией, обходитися без усяких подібних подспорий. Плодів моєї праці цілком достатньо, щоб залишатися незалежним і не боятися за майбутність своїх дітей. Словом лихоліття для мене минули, здавалося б, треба радуватися, a тим часом спогаду o їх завжди викликають тужливе почуття, схоже на жаль o чимсь дорогому, безповоротно втраченому. Так, мені мила та далека пора, коли я був літературним пролетарем, харчувався ілюзіями, найчастіше не маючи жодного реала в кишені, і не знав, безтурботно засипаючи, удостоїли добути хліба насущного на завтрашній день

Видно, щастя те полягає у внутрішньому світі людини, a не поза його”.

Ця витримка досить характеризує самого Эскрича; що ж стосується тридцяти томів повістей і романів, o яким він згадує, то їм належить досить видне місце в іспанській літературі. Вони повні драматичних положень і фактичного інтересу, у них багато життя, багатства фантазії, але немає того, що становить сутність художнього твору; типового окреслення характерів, глибокого аналізу серця людського й всі філософської думки, що висвітлює. Відсутність літературного ідеалу y автора також позначається у всій його творчості, і всюди зауважується його недостатність обробки, якась невизначеність і незакінченість. Іноді він намагається йти слідами Эдгара Поэ, або Гоффмана; так, наприклад, його фантастична повість Диявольська скрипка представляє дуже вдале наслідування останньому, але з письменниками психологами в дусі Бальзака, або Диккенса, у ньому немає нічого загального, і засвоєний їм жанр скоріше нагадує Олександра Дюма

При очевидному старанні виконувати призначення щирого романіста, тобто давати у своїх добутках вірну характеристику того або іншого суспільства, y Эскрича не вистачає витримки або терпіння, щоб закінчити кожну картину, йому шкодить надмірна поспішність у виконанні, що змушує терміновими вимогами. Іноді, на догоду більшості читаючих публік, вона зловживає драматичним елементом, згущаючи фарби в зображеннях з єдиною метою підсилити враження; або, спонукуваний бажанням написати якнайбільше й скоріше, повторює характери своїх діючих осіб і положення, змінюючи тільки середовище. Взагалі ця швидкість роботи, прийнята автором у підставу всіх його занадто численних добутків, є головною причиною їх недосконалостей

Ми вже намагалися з’ясувати напрямок літературної діяльності Фернана Кавальеро: захист самодержавства, преклоніння перед монархічною владою, побожне шанування всіх старих традицій, от цілком певні принципи, що надихали цю романістку. Эскрич навпроти, очевидно тяжіє до ліберальних ідей, тільки лібералізм-те його занадто вуж скромний і вузький; він належить до розряду тих людей, для яких весь прогрес полягав у заміні правління Нарваеса правлінням Эспартеро. Не маючи сил порвати остаточно з минулим, нерозривно з’єднуючи у своєму розумі майбутність Іспанії з ідеєю католицизму, ці псевдолиберали зупинилися на компромісах і не прийшли ні до якого позитивного висновку. Правда, їм траплялося наносити досить вагомі удари монархії, але скинути її вони все-таки не зважилися, і взагалі, занадто слабко сприяючи протверезінню іспанського народу, не змогли звільнити останній рядок обрізаний.

Pages: 1 2

Збережи - » Энрике Перес Эскрич . З'явився готовий твір.

Энрике Перес Эскрич





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.