Багата й різноманітна усна народна творчість. Але яскравою зіркою виділяються у ній балади — один із улюблених видів словесної творчості українського народу. У них майстерно розкривається поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення, світ його загадкової фантазії і розуміння природи. Вони відзначаються виразною драматичною напруженістю, відображають фантастичні і трагічні події з життя.

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…» — одна з найвідоміших соціально-побутових балад. В основі її лежить моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилася на тополю. Сумна казка, що спонукає до роздумів.

Життя досить складне й суперечливе. Воно сповнене клопотів, тривог, турбот. І хто, як не рідна людина, підтримає, розрадить, допоможе становленню молодої сім’ї. Та не такою була свекруха. Відразу не злюбивши молодої невістки, вона проклинає її, знущається, загадує зробити величезну за обсягом роботу і врешті-решт закляла дівчину так, що та перетворилася на тополю. Це гидкий, моральний вчинок свекрухи, який, до речі, не такий вже нечастий навіть і зараз. Інша річ, що ніхто з цих молодих дівчат на тополі не перетворюється, але і родинного щастя часто не зазнає. Тому й вчить балада:

«Не спішіть, дівчата, розпускати коси…»

Тобто, перед тим як узяти шлюб, треба добре пізнати одне одного, з’ясувати стосунки в родині майбутнього подружжя, психологічний клімат сім’ї. А щоб доброю, щасливою, дружною була родина, ми маємо домагатися злагоди, взаємоповаги й розуміння між батьками і дітьми. Бо досить часто в родинах, які ніяк не можуть порозумітися, лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами, які призводять її до трагічного кінця.

Отже, ця балада вчить нас бути терплячими, чемними, шляхетними один до одного. Хай у серці нашім ніколи не проросте жорстокість, зневіра, заздрість, ненависть, а у сім’ї завжди буде щастя й злагода, бо буде міцною родина — буде міцною й країна.

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ

«І. Франко — це розум і серце нашого народу» (М. Рильський).

2. Повість «Захар Беркут» — твір про героїчне минуле українського народу.

3. Проблеми честі і зради в повісті І. Франка «Захар Беркут».

4. Максим Беркут — ідеал вільної людини (за повістю 1. Франка «Захар Беркут»).

5. Порівняльна характеристика Захара Беркута і Тугара Вовка.

6. Автобіоірафічні мотиви у вірші Т. Шевченка «І виріс я на чужині…»

7.Незахищена дитяча душа у великому і складному світі («Мені тринадця

тий минало»).

8.«Заповіт» Т. Шевченка — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє.

9. Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові у вірші «Заповіт»?

10. Геройство та лицарська відвага Павлуся (за повістю А. Чайковського «За сестрою»).

II.Відтворення історичних подій у повісті А. Чайковського «За сестрою».

12.Автобіографічність повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять».