Адміністративна відповідальність- це застосування державними органами, представниками влади й посадових осіб мер адміністративного впливу, певних державою, до громадян і організацій у належних випадках за порушення законності й державної дисципліни

У різній літературі термін “адміністративна відповідальність” різні автори трактують по-різному. Наприклад, колектив авторів адміністративно-правової літератури Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М., Алехин А.П. представляють адміністративну відповідальність як вид юридичної відповідальності, що виражається в застосуванні вповноваженим органом або посадовою особою адміністративного стягнення до особи, що зробило правопорушення. Автори вважають, що адміністративна відповідальність має ознаки, характерні для юридичної відповідальності

На думку Бахраха Д.Н., адміністративна відповідальність - “це особливий вид юридичної відповідальності, який властиві всі ознаки останньої (вона наступає на основі норм права, за порушення правових норм, конкретизується юрисдикционними актами компетентних органів, пов’язана з державним примусом). З іншого боку, адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примуса й має всі його якості”.

Варто знати, що відповідальність по нормах адміністративного права передбачає норми й ряду інших галузей права, таких як трудового й фінансового. Норми адміністративного права включають різні види відповідальності: дисциплінарну, карну, властиво адміністративну й матеріальну (для тих осіб, на яких дія норм трудового права не поширюється), а також на основі норм адміністративного права можуть використовуватися заходу суспільного впливу й іншої міри

Правопорушення - винне протиправне суспільно-шкідливе діяння деликтоспособного особи. Правопорушення є головною підставою залучення до відповідальності. Залежно від ступеня суспільної небезпеки всі правопорушення діляться на злочини й провини (делікти). Провини, у свою чергу, підрозділяються на адміністративні, дисциплінарні й службові

У цей час здійснюється підготовка нового кримінального кодексу й нового кодексу про адміністративні правопорушення, тому варто розмежувати для себе поняття “провина” і “злочин”, а також уточнити властивості цих діянь, щоб створити можливості для чіткого й обґрунтованого їхнього розмежування (насамперед це ставиться до оцінки так званих суміжних правопорушень).

Для дозволу даного питання звернемося до Коментарю до Кодексу РСФСР про адміністративні правопорушення. Тут відзначається, що законодавець не назвав їх, на відміну від злочину, суспільно небезпечними діяннями, тобто, існують якісні відмінності цих двох правопорушень. У той же час у тексті Коментарю можна знайти підтвердження ймовірності суспільної небезпеки адміністративного правопорушення: “Всі склади адміністративних провин, як і злочинів можна умовно розділити на формальні й матеріальні. Матеріальні склади правопорушень, на відміну від формальних, містять у собі як обов’язкова ознака не тільки дія або бездіяльність, але також і наслідок і причинний зв’язок між дія (бездіяльністю) і шкідливим наслідком, що наступила,”. А шкідливі наслідки саме є ознакою суспільної небезпеки діяння. Так сюди можна віднести порушення правил охорони водних ресурсів, порушення правил дорожнього руху із заподіянням постраждалих легенів тілесних ушкоджень або будь-якого матеріального збитку, правил пожежної безпеки, що завершуються пожежею з менш тяжкими наслідками, перевищення нормативів викиду забруднюючих речовин в атмосферу й ряд інших адміністративних провин

У такому випадку адміністративне правопорушення може становити суспільну небезпеку, і відсутність або наявність такої ознаки діяння, як суспільна небезпека, не може служити границею, що відокремлює провини від злочинів

З огляду на той факт, що й провини можуть бути суспільно небезпечними, доводиться визнавати, що лише єдина обставина може служити універсальною відмінністю провин від злочинів: провини не можуть супроводжуватися нанесенням тяжких наслідків. В остаточному підсумку розмежування суміжних правопорушень, що не тягнуть за собою тяжких наслідків, залежить від рішення законодавця, що враховує обставини функціонування держави й життя суспільства. Ще в сорокові роки відзначалася неабсолютна грань між злочинами й провинами й залежність її від законодавця

Суспільно небезпечними зізнаються й такі діяння, які самі шкоди не заподіюють, але створюють реальну можливість його заподіяння. Чи є провина в цьому випадку суспільно небезпечним? Щоб скласти досить повне подання про те, як наука адміністративного права розкриває в цей час зміст об’єктивної й суб’єктивної сторін адміністративних провин, дати правильну юридичну оцінку подій, що відбуваються в дійсності, варто звернутися до матеріалів, що коментують Загальну частину Кодексу РСФСР про адміністративні правопорушення, і зокрема до роз’яснень про навмисне й необережне здійснення провини: “У матеріальних складах адміністративних провин навмисна провина, крім свідомості протиправності чиненої дії або бездіяльності, включає також відношення порушника до шкідливих наслідків, що наступили, - говориться в Коментарі. Особа передбачає ці наслідки й бажає або свідомо допускає їхнє настання…

Необережна провина визначається стосовно до матеріальних складів адміністративних правопорушень і зв’язує її винятково з відношенням порушників “до наслідків своєї дії”.

Важливо відзначити, що опис матеріального складу провини, що втримується в Коментарі, містить у собі причинний зв’язок дії з його наслідком. Дана ознака називається, але сутність його залишається нерозкритої. Залишається відкритим питання, якої шляхом порушення правил і інших норм приводить до заподіяння шкоди, і, отже, виявляється неможливим відтворити картину провини в тім виді, у якому він був зроблений у реальній дійсності, тобто в єдності дії і його результату. Недосконалість опису об’єктивної сторони провини з матеріальним складом, у свою чергу, є на перешкоді для рішення двох найважливіших проблем їхньої кваліфікації. Одна з них - одержання відповіді на питання про те, може чи ні адміністративна провина зазіхати, на суспільну безпеку у зв’язку зі створенням погрози заподіяння шкоди, і якщо може, то в чому полягає сутність погрози, у який момент розвитку об’єктивної сторони вона виникає? Інша - установлення дійсної форми провини в здійсненні провини

У наведеній витримці з Коментарю намір у здійсненні провин рекомендується визначати по характері відносини особи до заподіяння шкоди при усвідомленні протиправності чиненої дії. Однак без обліку відносини до самої дії сказане, на наш погляд, втрачає зміст. Адже відношення до результату проявляється через відношення до дії в процесі його здійснення. Неможливо, щоб особа якимось образом проявляло намір до результату, не роблячи самих навмисних дій. Аналогічний підхід характеризує форму провини при необережному здійсненні провини. У наявності “роздвоєння об’єктивної й суб’єктивної сторін адміністративних правопорушень. Представляється, що в основі цього лежать вихідні положення концепцій “подвійний”, “змішаної”, “складної” форм провини, різні варіанти якої, що ставляться до оцінки злочинів, висуваються вже протягом декількох десятиліть

Різниця укладена лише в тім, що в карному праві вина “роздвоюється” на намір до діяння й необережність до наслідків, а в адміністративному - визначається по характері відносини до наслідків провини без розкриття відносини порушника до самих дій, не вважаючи усвідомлення їх протиправності

Ключ у рішенні проблеми виявлення складу адміністративних провин полягає в неухильному дотриманні далеко не нової наукової вимоги - виявлення всіх істотних рис реально, що відбуваються подій, у розглянутому випадку - прояву пильної уваги до моменту, коли порушення встановлених правил приводить до заподіяння шкоди

Основними нормативними актами, якими визначаються види, підстави відповідальності й міри покарання, а також порядок їхнього застосування, є: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, устави й положення про дисципліну й проходження служби

Pages: 1 2