Готові домашні завдання

Освітній ресурс для вчителів, учнів і всіх, кому потрібні готові домашні завдання. Рішення з алгебри, геометрії, фізики, історії, географії й літератури. Lessons.com.ua подбав про те, щоб вам було легше готуватися до уроків. У нашій базі даних є більше 20 тисяч робіт і з кожним днем ця кількість збільшується. На даний момент це найбільш повна колекція Інтернету. Вам більше не прийдеться шукати рішення, твір або домашні завдання «стрибаючи» по безлічі ресурсів. Відтепер все це існує в одному місці.
База готових домашніх завдань нараховує більше 50 000 відповідей практично з всіх предметів і підручників, які проходять у школі. Тепер зробити домашню роботу стало ще простіше - просто знаходиш ГДЗ з потрібного тобі предмету й списуєш уже готове домашнє завдання! Розкажи про наш портал всім однокласникам, і списуйте разом.
Lessons.com.ua існує тільки для того, щоб полегшити Вам роки навчання й подарувати багато вільного часу, для ігор, розваг і сотні інших потрібних і корисних справ якими так багате дитинство. Тут Ви знайдете десятки збірників, у яких приховані готові домашні завдання, з таких предметів, як російська мова, математика, алгебра, геометрія, англійська мова, фізика й навіть хімія. Ви завжди зможете відшукати потрібні відповіді, незалежно від підручника, використовуваного у вашій школі. А це значить, що нудотна домашня работа, на яку раніше йшло кілька годин, тепер буде вирішена за пару хвилин. А Ви, вільні як вітер, можете бігти на вулицю до улюблених друзів.
І не забудьте розповісти про сайт ГДЗ - справжній подарунок для кожного школяра.

Романтизм і іронія в “Повістях Белкина” А. С. Пушкіна

Романтизм і іронія в “Повістях Белкина” А. С. Пушкіна усі права захищені 2001-2005 “Повести покійного Івана Петровича Белкина” складаються з 5 повістей: “Постріл”, “Заметіль”, “Трунар”, “Станційний доглядач”, ” Панянка-Селянка”. Пушкін взяв для повісті самі типові романтичні сюжети, які й у наш час цілком можуть повторитися. “Повести Белкина” задумані автором як пародія на жанр романтичної літератури. Його герої споконвічно попадають у ситуації, де є присутнім слово “любов”. Вони вже закохані або тільки жадають цього почуття, але саме звідси починається розгортання й нагнітання сюжету

Короткий зміст “Гарне життя ” Буніна по главах

Повість И. А.Буніна Гарне життя - автобіографія простій росіянці жінки, але жінки, головною метою якої були гроші; цьому ідолові вона присвятила все своє життя. Оповідання ведеться від імені героїні. З перших рядків повести героїня заявляє: Моє життя гарна була, я, чого мені жадалося, усього домоглася. З дитинства героїня була дочкою підневільного, але як тільки селян звільнили, виїхала вона з батьком у місто, щоб гроші наживати. Тут вони беруть в однієї панянки в оренду луг і засаджують його капустою. Здається, от-от прийде час бариші вважати, але з’являється раптом і ще один хазяїн лугу, кому так само був він проданий, і проганяє дівчину й неї батька

ПОЕТ ГАРМОНІЇ Й КРАСИ

Отут не одне воспоминанье, Отут життя заговорило знову. Ф. И. Тютчев У другій половині XIX століття в російську словесність початок входити нове філософське поняття - «космічна свідомість». До числа вибраних високоінтелектуальних людей, що нібито володіють такою свідомістю, зараховували Ф. И. Тютчева. «Він умів,- за свідченням А. Фета,- умістити в невеликому обсязі книги стільки краси, глибини, сили, одним словом, поезії!..

ОБРАЗИ ПОМІЩИКІВ У ПОЕМІ Н. А. НЕКРАСОВА “КОМУ НА РУСІ ЖИТИ ДОБРЕ”

 ОБРАЗИ ПОМІЩИКІВ У ПОЕМІ Н. А. НЕКРАСОВА “КОМУ НА РУСІ ЖИТИ ДОБРЕ” Сюжетною основою поеми “Кому на Русі жити добре” стають пошуки щасливого на Русі. Н. А. Некрасов ставить своєю метою як можна ширше охопити всі аспекти життя російського села в період безпосередньо після скасування кріпосного права. А тому не може поет обійтися й без опису життя російських поміщиків, тим більше що кому, як не їм, на думку ходків-селян, повинне житися “щасливо, привільно на Русі”. Оповідання про поміщиків присутні протягом всієї поеми. Мужики й пан - непримиренні, вічні вороги. “Хвали траву в стозі, а пана в труні”, - говорить поет. Поки існують добродії, немає й не може бути щастя селянинові - от той висновок, до якого із залізною послідовністю підводить Н. А. Некрасов читача поеми. На поміщиків Некрасов дивиться очами селян, без усякої ідеалізації й співчуття малюючи їхні образи. Жорстоким самодуром-гнобителем показаний поміщик Шалашни-Ков, “воинскою силою” покорявший власних селян. Твердий “жадібний, скупий” пан Поливанов, не здатний відчувати подяку й звиклий надходити тільки так, як йому вздумается. У главах “Поміщик” і “Мізинок” Н. А. Некрасов взагалі переміщає свій погляд з народної Русі на Русь поміщицьку й уводить читача в обговорення найгостріших моментів соціального розвитку Росії. Зустріч мужиків з Гаврилом Опанасовичем Оболтом-Оболдуевым, героєм глави “Поміщик”, починається з нерозуміння й роздратування поміщика. Саме ці почуття й визначають весь тон бесіди. При всій фантастичності ситуації, коли поміщик сповідається перед селянами, Н. А. Некрасову вдається дуже тонко передати переживання колишнього кріпосника, якому нестерпна думка про волю селян. У розмові із шукачами правди Оболт-Про-Лдуев постійно “ламається”, із глузуванням звучать його слова: “…Надягніть шапочки, Сідаєте, добродії!” Сатирично гнівно розповідає Н. А. Некрасов про паразитичне життя поміщиків у недавнім минулому, коли “дихали груди поміщицька вільно й легко”. Оболт-оболду-ев же згадує про їх з гордістю й сумом. Пан, що володів “хрещеною власністю”, був повновладним царьком у своїй вотчині, де всі йому “покорствовало”: Ні в кому протиріччя, Кого хочу - помилую, Кого хочу - страчу, - Згадує про колишній поміщик Оболт-Оболдуев. В умовах повної безкарності складалися й правила поведінки поміщиків, їхньої звички й погляди: Закон - моє бажання! Кулак - моя поліція! Удар искросыпительный, Удар зубодробительный, Удар скуловорррот! Але поміщик відразу осікається, намагаючись пояснити, що строгість, на його думку, ішла лише від любові. І згадує, можливо, навіть дорогі серцю селянина сцени: загальну із селянами молитву під час цілонічної служби, подяка селян за панську милість. Все це пішло. “Тепер не та вже Русь!” - з гіркотою говорить Оболт-Оболдуев, розповідаючи про запустіння садиб, пияцтві, бездумній вирубці садів. І селяни не перебивають, як на початку розмови, поміщика, тому що знають, що все це правда. Скасування кріпосного права вдарило “одним кінцем по пані, іншим по мужику…” Поміщик ридає від жалості до себе, і мужики розуміють, що кінець кріпосного права був для нього теперішнім горем. Глава “Поміщик” підводить читача до розуміння причин того, чому кріпосна Русь не могла, бути щасливої. Н. А. Некрасов не залишає ніяких ілюзій, бачачи, що мирне рішення споконвічної проблеми поміщиків і селян неможливо. Оболт-оболдуев виявляє собою типовий образ кріпосника, що звик жити по особливих нормах і працю, що вважала, селян надійним джерелом свого достатку й благополуччя. Але в главі “Мізинок” Н, А. Некрасов показує, що звичка панувати так само властива поміщикам, як і селянам - звичка покорятися. Князь Утятин - пан, що “все століття чудило, дурів”. Жорстоким деспотом-кріпосником залишається він і після 1861 року. Весь вигляд поміщика можна вважати символом умираючого кріпосництва: Ніс дзьобом, як у яструба, Вуси сиві, довгі И - різні очі: Один здоровий - світиться, А лівий - мутний, похмурий, Як олов’яний гріш! Звістка про царський указ приводить до того, що Качатина вистачив удар: Відомо, не користь, А пиха його підрізала, Смітинку він втрачав. І селяни грають безглузду комедію, допомагаючи поміщикові зберігати переконаність у тім, що кріпосне право повернулося. “Мізинок” стає уособленням панської сваволі й прагнення поглумитися над людським достоїнством кріпаків. Зовсім не знаючи своїх селян, “Мізинок” віддає безглузді розпорядження: наказує на “удові Терентьєвої женити Гаврила Жохова, хату поправити заново, щоб жили в н
ій, плодилися й правили тягло!” Мужики реготом зустрічають цей наказ, тому що “тій удові - під сімдесят, а нареченому - шість років!” Глухонімого дурня “Мізинок” призначає сторожем, пастухам наказує вгамувати череда, щоб корови своїм муканням не будили пана. Безглузді не тільки накази “Мізинка”, ще більш безглуздий і дивний він сам, що завзято не бажає примиритися зі скасуванням кріпосного права. Глава “Мізинок” уточнює зміст глави “Поміщик”. Від картин минулого Н. А. Некрасов переходить до післяреформених років і переконливо доводить: стара Русь міняє вигляд, але кріпосники залишилися тими ж. На щастя, поступово починають мінятися їхні раби, хоча в російському селянині як і раніше багато покірності. Немає ще того руху народної сили, про яке мріє поет, але селяни вже не чекають нових лих, народ пробуджується, і поет сподівається: Русь не шелохнется, Русь - як убита! А зайнялася в ній Іскра прихована… “Легендаа про дв великих грішників” підбиває своєрідний підсумок міркуванням Н. А. Некрасов про гріху й щасті. Відповідно до подань народу про добро й зло вбивство жорстокого пана Глухівського, котрий, хвастаючись, повчає розбійника: Жити треба, старче, по-моєму: Скільки холопів гублю, Каламучу, катую вішаю, А подивився б, як сплю! - Стає способом очистити від гріхів свою душу. Це заклик, звернений до народу, заклик до рятування copyright

“Моя безбожна Росія, священна моя країна”

Ігор Житель півночі - незвичайний поет, творчість якого сполучило “класичну банальність і мелодійну музикальність”. Його вірші, насичені музикою, запалювали вогник щастя в серцях читачів. Як поет, Житель півночі знаходить себе в 1907 році, коли визначив своє місце в житті: “Не змінюй наміченої стежки, і помни: all soch © 2005 хто, навіщо й де ти”. Проходять роки, відбуваються великі події, через які з’являються нові, прекрасні рядки. Коли йде перша світова війна, поет почуває потрясіння, що наближаються: “Чим далі, усе гірше й гірше. Всі тягостней, усе больней.

“Правда свята” иль “сон золотий”

“Правда свята” иль “сон золотий”. Бог послав свого Сина не для того, щоб судити мир, він послав його врятувати мир, привести його до світла. Але люди не люблять світла, тому що світло виявляє їхня порочність; люди люблять тьму. Але кожний, хто любить правду, приходить до світла; він не боїться виявити справи свої. Євангеліє епохи Водолія, гл. 75 На лісовій галявині оточене з усіх боків м’якою зеленою травою й високими багатовіковими соснами піднімається білокамінна будівля. Промені ласкавого літнього сонця безперешкодно проникають через масивні вікна, заливають сліпучим світлом мармурова підлога, отчого той починає переливатися

Аналіз трьох віршів А. Блоку. “Росія”

Аналіз трьох віршів А. Блоку. “Росія”. Тема Батьківщини, Росії мала першорядне значення у творчості Олександра Блоку. Вірш “Росія” починається й закінчується темою дороги. Шлях, дорога символізують ряд постійно, що відбуваються змін,

У вірші охоплюється час, починаючи від часів золотих і кінчаючи далеким майбутнім, що ховається за обрієм. А. Блок любив Росію странною любов’ю, любив її такий, яка вона є: із брудом, убогістю, сірими тонами, обманом, слізьми, але й крізь ці непривабливі риси поет міг побачити відблиски колишньої величі своєї батьківщини: писані спиці, прекрасні риси, благоліпність лісу так поля, візерункова плат до брів. У багатьох вірші Блоку Росія одушевляється жінкою. Ця жінка дуже загадкова, і все-таки деякі її риси Блок описує: вона гарна у своїй простоті, турботлива й почуттєва (про це говорять її сльози). Однак, крім цих позитивних якостей, у цієї жінки є й негативні


Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.