Але отут вийшов що повідомляє й своїм глухонімим голосом крикнув:

- Ант-Рра-Кт!

Я просто вухам своїм не повірив! Антракт? А чому? Адже в другому відділенні будуть тільки леви! А де ж моя дівчинка на кулі? Де вона? Чому вона не виступає? Може бути, вона занедужала? Може бути, вона впала й у неї струс мозку?

Я сказав:

- Тато, підемо скоріше, довідаємося, де ж дівчинка на кулі!

Тато відповів:

- Так, так! А де ж твоя еквілібристка (2)? Щось не видать! Підемо-Ка купимо програмку!..

Він був веселий і задоволений. Він оглянувся навколо, засміявся й сказав:

- Ах, люблю… Люблю я цирк! Самий захід цей… Голову кружляє…

И ми пішли в коридор. Там товклося багато народу, і продавалися цукерки й вафлі, і на стінках висіли фотографії різних тигрячих морд, і ми побродили небагато й знайшли нарешті контролерку із програмками. Тато купив у неї одну й став переглядати. А я не витримав і запитав у контролерки:

- Скажіть, будь ласка, а коли буде виступати дівчинка на кулі?

- Яка дівчинка?

Тато сказав:

- У програмі зазначена еквілібристка на кулі Т. Воронцова. Де вона?

Я стояв і мовчав. Контролерка сказала:

- Ах, ви про Танечку Воронцову? Виїхала вона. Виїхала. Що ж ви пізно кинулися?

Я стояв і мовчав

Тато сказав:

- Ми вже два тижні не знаємо спокою. Хочемо подивитися еквілібристку Т. Воронцову, а її немає.

Контролерка сказала:

- Так вона виїхала… Разом з родителями… Батьки в неї “Бронзові люди - Два-Яворс”. Може, чули? Дуже жаль. Учора тільки виїхали

Я сказав:

- От бачиш, тато…

- Я не знав, що вона виїде. Як шкода… Ох ти боже мій!.. Ну що ж… Нічого не поробиш…

Я запитав у контролерки:

- Це, виходить, точно?

Вона сказала:

- Точно.

Я сказав:

- А куди, невідомо?

Вона сказала:

- У Владивосток

Геть куди. Далеко. Владивосток. Я знаю, він міститься в самому кінці карти, від Москви праворуч.

Я сказав:

- Яка далечінь

Контролерка раптом заквапилася:

- Ну йдіть, ідіть на місця, уже гасять світло! Тато підхопив:

- Пішли, Дениска! Зараз будуть леви! Кошлаті, ричать - жах! Біжимо дивитися!

Я сказав:

- Підемо додому, тато

Він сказав:

- От так раз…

Контролерка засміялася. Але ми підійшли до гардероба, і я простягнув номер, і ми одяглися й вийшли із цирку. Ми пішли по бульварі і йшли так досить довго, потім я сказав:

- Владивосток - це на самому кінці карти. Туди, якщо поїздом, цілий місяць проїдеш…

Тато мовчав. Йому, видно, було не до мене. Ми пройшли ще небагато, і я раптом згадав про літаки й сказав:

- А на “ТУ-104″ за третя година - і там!

Але тато однаково не відповів. Він міцно тримав мене за руку. Коли ми вийшли на вулицю Горького, він сказав:

- Зайдемо в кафе-морозиво. Смутузим по двох порції, а?

Я сказав:

- Не хочеться щось, тато

- Там подають воду, називається “Кахетинська”. Ніде у світі не пив кращої води

Я сказав:

- Не хочеться, тато

Він не став мене вмовляти. Він додав кроку й міцно стис мою руку. Мені стало навіть боляче. Він ішов дуже швидко, і я ледве поспівав за ним. Отчого він ішов так швидко? Чому він не розмовляв із мною? Мені схотілося на нього глянути. Я підняв голову. У нього була дуже серйозна й смутна особа

(1) Пампаси - субтропічні степи в Південній Америці

(2) Еквілібристка - циркова артистка, що втримує рівновага на нестійких предметах: кулі, канаті й др.

Pages: 1 2

Збережи - » Зміст сюжету повести: Драгунський - Дівчинка на кулі . З'явився готовий твір.