«Горі від розуму» - один із самих злободенних добутків російської драматургії. Проблеми, поставлені в комедії, продовжували хвилювати російську суспільну думку й літературу через багато років послу появи її на світло. «Горі від розуму» - плід патріотичних роздумів Грибоєдова про долю Росії, про шляхи відновлення, перебудови її життя.

Із цього погляду й освітлені в комедії найважливіші політичні, моральні й культурні проблеми епохи. Зміст комедії розкривається через зіткнення й зміну двох епох російського життя - «століття нинішнього» і «століття минулого». Границею між ними, на мій погляд, є війна 1812 року - пожежа в Москві, розгром Наполеона, повернення армії із закордонних походів. Після Вітчизняної війни в російському суспільстві зложилися два суспільних табори: це табір феодальної реакції в особі Фамусова, Скалозуба й інших і табору передової дворянської молоді в особі Чацкого. У комедії ясно показано, що зіткнення «століть» було вираженням боротьби цих двох таборів

У захоплених оповіданнях Фамусова й викривальних мовленнях Чацкого автор створює образ XVIII, «минулого століття». «Століття минулий» і є ідеалом фамусовского суспільства, адже Фамусов - переконаний кріпосник. Він готовий через будь-яку дурницю заслати в Сибір своїх селян, ненавидить освіту, плазує перед начальством, вислужуючись як може для одержання нового чина. Він схиляється перед дядьком, що «на золоті едал», служив при дворі самої Катерини, ходив «весь в орденах». Зрозуміло, свої численні чини й нагороди він одержав не завдяки вірній службі батьківщині, а вислужуючись перед імператрицею

Поруч із Фамусовим у комедії коштує Скалозуб - «і золотий мішок і мітить у генерали». Полковник Скалозуб - типовий представник аракчеєвського армійського середовища. На перший погляд його образ карикатурний. Але це не так: історично він цілком правдивий. Як і Фамусов, Скалозуб керується у своєму житті філософією й ідеалами «століття минулого», але в більше грубій формі. Ціль свого життя він бачить не в службі батьківщині, а в досягненні чинів і нагород, які для військового, на його думку, більше доступні

Люди Фамусовского кола - егоїсти й користолюбці. Увесь свій час вони проводять у світських розвагах, вульгарних інтригах і дурних плітках. Це особливе суспільство має свою ідеологію, свій побут, погляди на життя. Вони впевнені, що немає іншого ідеалу, крім багатства, влади й загальної поваги. «Адже тільки тут ще й дорожать дворянством», - говорить Фамусов про панську Москву. Грибоєдов викриває реакційність кріпосницького суспільства й цим показує, куди веде Росію панування Фамусових.

Свої викриття він вкладає в монологи Чацкого, що має гострий розум. Для друзів і для ворогів Чацкий був не просто розумним, а «вільнодумцем», що належить до передового кола людей. Ідеї, що хвилювали його, тривожили розуми всієї прогресивної молоді того часу. У Петербург Чацкий попадає тоді, коли там зароджується рух декабристів. У цій обстановці, по-моєму, складаються погляди й прагнення Чацкого. Він добре знає літературу. До Фамусова дійшли слухи, що Чацкий «славно пише, перекладає». Таке захоплення літературою було характерно для вільнодумної дворянської молоді.

Разом з тим Чацкого захоплює й суспільна діяльність: ми довідаємося про його зв’язок з міністрами. Думаю, він встиг побувати навіть у селі, адже Фамусов затверджує, що він там «наблажил». Можна припустити, що ця «примха» означала добрий стосунок до селян, можливо, деякі господарські реформи. Ці високі прагнення Чацкого є вираженням його патріотичних почуттів, ворожнечі до панських вдач і кріпосного права в цілому. Думаю, не помилюся, припустивши, що Грибоєдов уперше в російській літературі розкрив національно-історичні джерела російського визвольного руху 20-х років XIX століття, обставини формування декабризму. Саме декабристське розуміння честі й боргу, суспільної ролі людини протипоставлено рабської моралі Фамусових. «Служити б рад, прислужуватися нудно», - заявляє Чацкий. Так само як і Грибоєдов, Чацкий є гуманістом, захищає волю й незалежність особистості.

Кріпосництво він різко викриває в гнівному мовленні «А судді хто?». У ній Чацкий викриває ненависний йому кріпосницький лад. Він високо оцінює російський народ, говорить про його розум, волелюбність, і це, на мій погляд, теж перегукується з ідеологією декабристів. У комедії проводиться ідея «самостояння» російського народу. Низькопоклонство перед всім іноземним, французьке виховання, звичайне для дворянського середовища, викликає різкий протест Чацкого.

Очевидно, що Чацкий у комедії не самотній. Він виступає від імені всього покоління. Виникає закономірне питання: кого ж мав на увазі герой під словом «ми»? Імовірно, молоде покоління, що йде другим шляхом. Чацкий вірить у настання нової ери. Ще зовсім недавно «прямій було століття покірності й страху». Нині пробуджується почуття особистого достоїнства. Не всі хочуть прислужуватися, не кожний шукає заступників. Виникає суспільна думка. Чацкому здається, що наступив час, коли можна змінити й виправити сформовані кріпосницькі порядки шляхом розвитку передової суспільної думки, за допомогою нових гуманних ідей

Боротьба проти Фамусових у комедії не завершилася, тому що й у реальній дійсності вона тільки почалася. Декабристи й Чацкий були представниками першого етапу російського визвольного руху

«Століття минулий» представляє в комедії московське дворянське суспільство, що дотримується устояних правил і норм життя. Типовий представник цього суспільства - Павло Опанасович Фамусов. Він живе по старинці, своїм ідеалом уважає дядька Максима Петровича, що являв яскравий приклад вельможі часів імператриці Катерини. От що говорить про нього сам Фамусов:

Він не те на сріблі,

На золоті едал; сто чоловік до послуг;

Весь в орденах; езжал-те вічно цугом;

Століття при дворі, так при якому дворі!

Тоді не те, що нині…

Чацкий уважає те століття століттям «покірності й страху». Він переконаний, що ті вдачі пішли в минуле й нині мисливців поподличать «сміх страшить і тримає сором у вузді».

Однак не так все просто. Традиції минулих днів занадто сильні. Сам Чацкий виявляється їхньою жертвою. Він зі своєю прямотою, гострослів’ям, зухвалістю стає возмутителем суспільних правил і норм. І суспільство мстить йому. При першій же зустрічі з ним Фамусов називає його «карбонарієм». Однак у бесіді зі Скалозубом озивається про нього непогано, говорить, що він «малий з головою», «славно пише, перекладає», при цьому шкодує, що Чацкий не служить. Але в Чацкого на цей рахунок своя думка: він хоче служити справі, а не особам. Поки ж, видимо, у Росії це неможливо.

На перший погляд, може здатися, що конфлікт між Фамусовим і Чацким - це конфлікт різних поколінь, конфлікт «батьків» і «дітей», але це не так.

Адже Софія й Молчалин - молоді люди, майже однолітки Чацкого, але вони повною мірою належать «століттю минулий». Софія не дурна. Доказом тому може служити й любов Чацкого до неї. Але вона вбрала філософію батька і його суспільства. Її обранець - Молчалин. Він теж молодий, але теж дитя того, старого середовища. Він повністю підтримує мораль і вдачі старої панської Москви. І Софія, і Фамусов озиваються про Молчалине добре. Останній тримає його на службі, «тому що діловий», а Софія різко відкидає нападки Чацкого на її коханого. Вона говорить: Звичайно, немає в ньому цього розуму, Що геній для інших, а для інших чуму…

Але для неї розум не головне. Головне ж, що Молчалин тихнув, скромний, послужливий, обеззброює панотця мовчанням, нікого не скривдить. Загалом, ідеальний чоловік. Можна сказати, якості чудесні, але вони брехливі. Це лише маска, за якої ховається його сутність. Адже його девіз - помірність і акуратність», і він готовий «догоджати всім людям без изъятья», як учив його панотець. Він іде наполегливо до своєї мети - теплому й грошовому містечку. Він відіграє роль закоханого лише тому, що це завгодно самій Софії, дочці його хазяїна. А Софія бачить у ньому ідеал чоловіка й сміло рухається до своєї мети, не боячись того, «що стане говорити княгиня Марья Алексевна».

Чацкий, потрапляючи в це середовище після довгої відсутності, спочатку настроєний дуже доброзичливо. Він прагне сюди, адже «дим Батьківщини» йому «солодкий і приємний», але цей дим виявляється для нього вигарним газом. Він зустрічає стіну нерозуміння, відторгнення. Його трагедія полягає в тім, що на сцені він один протистоїть фамусовскому суспільству

Але в комедії згадується двоюрідний брат Скалозуба, що теж «чудить» - «службу раптом залишив», замкнувся в селі й книги став читати, але ж йому «випливав чин». Є й племінник княгині Тугоуховской «хімік і ботанік» князь Федір. Але є й Репетилов, що пишається своєю причетністю з якомусь таємному суспільству, вся діяльність якого зводиться до «шумимо, братик, шумимо». Але Чацкий не може стати членом такого секретнейшего сполучника

Pages: 1 2

Збережи - » Зміст комедії «Горі від розуму» . З'явився готовий твір.