МИколу Хвильового називають «основоположником української прози XX ст.». Його

світоглядні позиції стали поштовхом для активних дій на шляху осмислення суспільством

ролі української літератури. Письменник обрав собі дорогу - бути лідером, щоб повести націю!

на боротьбу за право жити у вільному суспільстві, відродження національної літератури

(основним мотивом у творчості М. Хвильового є мотив дороги) літератури

Біографічні відомості

• 13 грудня 1893 р. - народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростя-нець на Харківщині (нині Сумська область).

• 1904 р. - батько залишив дружину і п’ятьох дітей, мати вчителювала по селах.

• Микола навчався в богодухівській’ гімназії, яку кинув, не одержавши атестата (пізніше довелося складати екзамени екстерном).

• Роки блукань: працює в економії, на заводах, вантажником в порту.

• Миколу Фітільова мобілізовано в царську армію.

• 1917 р. - госпіталь у Кишиневі, повернення додому.

• М. Фітільов - організатор повстанського загону, вступає до КП(б)У.

• 1921 р. - демобілізація, переїзд до Харкова, де він активно друкується, здійснює велику організаційну роботу, очолюючи ВАПЛТГЕ.

• 1925 - 1928 рр. - М. Хвильовий - у центрі літературної дискусії.

• Події 1932 - 1933 рр. (голод, репресії проти інтелігенції, арешт Михайла Ялового) [призвели до трагічного фіналу.

• 13 травня 1933 р. - М. Хвильовий застрелився, кинувши виклик подіям розстрілу

цілої генерації.

Огляд творчості

Микола Хвильовий за характером художнього мислення - романтик. Його приваблювали небуденні події, які багато в чому визначали долю людства. Тому в центрі уваги пись-Іменника - революція 1917 р. і кривава громадянська війна.

Публіцистичні твори М. Хвильового:

1925 р. - «Про "сатану в бочці", або графоманів, спекулянтів та інших "просвітян"», «Про Коперника з Фрауенбургу, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві».

У розпалі дискусії 1925 - 1928 рр. з'являються цикли памфлетів «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», полемічний трактат «Україна чи Малоросія?».

Апологет - захисник чого-небудь.

М. Хвильовий висунув концепцію повноцінної національної літератури. Погляди письменника:

- українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не копіювати досягнення інших літератур;

- письменник має бути обдарованим від природи;

- осуд масовизму й вульгаризації в літературі;

- проникнення ідеями «романтики вітаїзму» (життєлюбства);

- протест проти диригентської палички Москви.

У 1921 р. з'явилися збірка поезій «Молодість», поема «В електричний вік», у 1922 р.-«Досвітні симфонії».

Перші збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924).

Центральні твори: Новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)» та ін

1924 р. - «Санаторійна зона», 1926 р. - роман «Вальдшнепи», 1927 р. - оповідання «Мати», 1928 р. - «Сентиментальна історія», 1929 р. - повість «Іван Іванович» та ін

«Я (Романтика)» Жанр: Новела.

Присвята: «Цвітові яблушЯ Ідейно-художній Зміст

Твір надруковано в 1924 р. У новелі «Я (Романтика)» постає проблема гуманності й фана-

Ції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості («Я - чекіст, але і людина»).

Новела сповнена неоромантичної атмосфери. У творі герої зображені в екстремальних ситуаціях. Наскрізний мотив канонади, що посилюється («доноситься глуха канонада», «канонада все ближче й ближче», «глуха канонада росте»«, «бухкали гармати»). Час дії - переважно «темна ніч», місце дії - «фантастичний палац».

Автор демонструє різні уявлення людей про світ (головний герой - чекіст-фанат, теософи -

Найважливіші стильові ознаки новели М. Хвильового:

- розповідь від першої особи;

- драматизм;

- лаконізм;

- виразні художні деталі;

- глибокий психологізм;

- відмова від традиційного описового реалізму;

- часові зміщення;

- символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник - пересторога Бога, що життя - короткотривале;

- історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.

Особливості композиції

- пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача у складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);

- три частини - життя у фронті соціальної грози; три частини - три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.

Ідея твору: Вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати.

Стислий переказ твору

«З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю.

...Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати - втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати - наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом. Мати каже, що я (її м'ятежний син) зовсім замучив себе...»

«Наше помешкання - палац розстріляного шляхтича. Я бандит - за одною термінологією, інсургент - за другою, просто і ясно дивлюся на княжі портрети, і в моїй душі нема й не буде гніву, бо я чекист, але і людина».

«Мої товаришів легко пізнати:

Доктор Тагабат,

Андрюша,

Третій - дегенерат (вірний вартовий на чатах)».

[Трибунал одностайно приймає рішення про б чергових розстрілів]

«Андрюша нервово переходить із місця на місце і все поривається сказати, що так не.

чесно, що так комунари не роблять. Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша! Але коли]

Тагабат чітко підписався під постановою - «розстрілять» - мене раптово взяла розпука.

Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість

серця, - це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. «І я, главковерх чорно-"

го трибуналу комуни, - нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії». Але

який вихід? Я не бачив виходу. Мабуть, правда була за доктором Тагабатом. …Андрюша

поспішно робив свій хвостик під постановою, а дегенерат, смакуючи, вдивлявся в літери 1

Я подумав, що доктор - злий геній, зла моя воля, а дегенерат - патлач із гільйотини А

тоді подумав нісенітниця, який він палач, це ж йому в моменти великого напруження я

складав гімни. І відходила від мене моя мати прообраз за" Марії» аПружЄННЯ

«Тьма Дивлюся на княжий маєток вгадую що шість н’моїй сов" сті

Ні неправда Шість сотГь

Ші, сттисяч шГстмільйонів -

ТьмГна моїй Говістіш»

[Через 2 дні оповідач поведе батальйон на фронт. А доти він знає, що потрібен саме тут1.]

«Так: будуть сотні розстрілів, і я остаточно збиваюся з ніг! Я входжу в княжий маєток. Доктор Тагабат і вартовий п’ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку. Звертається до мене:

- Слухай, друже! Одпусти мене! На фронт! Я більше не можу тут.

В мені раптом спалахнула злість. Він не може? Він хоче бути подалі від цього чорного брудного діла? Хоче бути невинним, як голуб, віддає мені «своє право» купатися в калюжах крові? Кричу, що коли він ще раз про це скаже, то негайно розстріляю».

«Увійшов дегенерат і сказав, що треба розібрати позачергову справу. Привели черниць, які на ринку вели одверту агітацію проти комуни. Я входив у роль, був в екстазі. Я гадаю, що в такім стані фанатики йшли на священну війну.

- Ведіть!

В кабінет ввалився цілий натовп черниць. Я стояв одвернувшись і смакував: всіх їх через дві години не буде! Я рішуче повертаюсь і хочу сказати безвихідне:

- Роз-стрі-лять!

Але вертаюся і бачу - прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії. Я в тривозі метнувся - чи не галюцинація? І чую з натовпу зажурене: «Сину! Мій м’ятежний сину!» Мені погано, я схопився за крісло і похилився. Але в той момент мене оглушив регіт доктора Тагабата:

- «Мамо»?! Ах ти, чортова кукло!.. «Мамо»?! Ти, зраднику комуни! Зумій розправитися

і з «мамою», як умів розправлятися з іншими.

…Я остовпів. Стояв блідий перед мовчазним натовпом черниць, як зацькований вовк. Так! - схопили нарешті й другий кінець моєї душі! Вже не піду я на край города злочинно ховати себе. Я маю тепер одне тільки право:

Pages: 1 2

Збережи - » «Я (Романтика)». Микола Хвильовий (1893 - 1933) . З'явився готовий твір.