За грецькою міфологією боги жили на горі Олімп, займалися своїми справами і не звертали особливої уваги на людей, які жили в темряві і холоді і не мали надії на майбутнє. Єдиний небожитель, який пожалів людей, був титан Прометей. Він дав їм Надію на майбутнє, а щоб люди не мерзли в темряві, вкрав у богів вогонь і подарував його цим слабким створінням.

Зевс ненавидів титанів, боявся їхньої грізної сили, і хоча Прометей допоміг Зевсові у боротьбі з титанами, могутній громовержець, здавалося, чекав нагоди, щоб розправитися з героєм. Підступний Зевс звинуватив Прометея у зраді і наказав прикувати його до найвищої гірської скелі. Щоб примусити безсмертного героя страждати, громовержець послав гігантського орла, який гострими пазурами і міцним дзьобом розривав печінку Прометея вдень, а вночі рани гоїлися. Із першим променем сонця розпочиналися нові муки гордого титана. Такий жах мав тривати вічно, адже Прометей був безсмертний.

Зевс карав Прометея ще й за те, що титан знав ім’я людини, яка свого часу скине громовержця з Олімпу, але не хотів сказати, як відвернути від нього цю ту долю.

Не раз умовляли Прометея скоритися грізній силі Зевса і віщий старець Окен, і чарівні океаніди, і посланець богів Гермес, і титани, які врешті-решт визнані владу Зевса, і богиня Деміда. Але титан ладен був терпіти жахливі страждання, зносити віковічну темряву, але ніщо не могло зломити його гордий дух.

Прометей не скорився Зевсові, виявляв велич духу, мужньо терпів усе, що послала йому доля. І тільки тоді, як залишився сам на скелі, з його грудей вирвався стогін нарікання. Він звернувся до бистровійних вітрів, до рік і морських міль, до землі і сонця, які були свідками його страждань. Прометей передбачав спою долю, знав, що на нього чекає, і все-таки дав божествений вогонь людям, навчив їх добувати і обробляти метал, приборкав диких биків і показав людям, як користуватися їхньою силою, збудував перший корабель і навчив користування вітрилом, відкрив силу ліків, навчив лічби, читання і письма. Усі дарунки Прометея зробили людей сильними, впевненими в собі, полегшили горе, піднесли їхній дух. Боги вже не мали повної влади над смертними, які іноді кидали виклик і самим олімпійцям.

Прометей дав людям знання і надію зовсім не тому, що хотів досадити Зевсу. Все це він зробив заради людей, щоб вони могли самі захиститися від ворожих сил природи, яку уособлювали в собі боги-олімпійці.