Новим словом у поезії Некрасова з’явилася поема «Коробейники», написана в 1861 році. Головним її достоїнством з’явилася народності, розкрита поетом з багатьох сторін. Уже сам присвята: « Другові-Приятелеві Гаврилу Яковичу» задає тон оповіданню. «Коробейники» - про селян і для них; Некрасов мріяв про час, коли народ буде грамотним і стані читати гарні книги: Эх! Эх! Чи прийде годинка, Коли (прийди, бажане!..), Коли мужик не Блюхера И не мілорда дурного - Бєлінського й Гоголя З базару понесе? Але Микола Олексійович Некрасов не просто безплідно ме таль, а своєї подвижнической діяльністю й творчістю зближав це час

Хоча добуток призначався для масового народного читання, воно не стало від цього менш чудовим у художньому плані. Ні про яке спрощення немає й мовлення. «Агов, Федорушки! Варварушки! Відмикайте скрині!

Виходите до нас, сударушки, Виносите п’ятаки!» Дружини мужние молодушки До коробейників ідуть. Червоні дівчини-лебідоньки Новины свої несуть. Сам сюжет поеми вихоплений з народного життя Гаврилу Яковичем Захаровим всі твори на a l l soch © 2005 і розказаний авторові

Але зміст призведения не обмежується трагічною долею коробейників. Це епічна поема, що охоплює багато сторін народного російського життя. Цар дуріє - народу лишенько! Точить російську скарбницю, Красить кров’ю Чорні моренько, Кораблі валить до дна. Як бачимо, у поемі відбилися й події російсько-турецької війни

В «Коробейниках» чується справді народне відношення до цієї кривавої події. Переклад свинцю так олову, Так відважним молодцям. Весь народ повісив голову, Стогін коштує по селах

Поема досить многопланова, важливу роль у ній грає любов, у якій розкрилися глибини душі одного з найпривабливіших жіночих образів у поезії Некрасова - селянки Катеринушки. Добре було детинушке Сипати ласкаві слова, Так трудненько Катеринушке Хлопця чекати до Покрова. \’«Ой, легка, легка коробушка, плечей не ріже ремінець! усього взяла зазнобушка Бірюзовий перстенек…

» «Ти женися, женися на мені! Ні тобі, ні свекрові-панотцеві Николи не согрублю, Від свекрухи, твоєї матінки. Слово всяке стерплю. Не дворянка, не купчиха я, Та й вдачею-те смирна. Буду я невістка тиха. Роботяща дружина…

» Любов викликала до життя могутню пісенну стихію. Відомо, як глибоко ввійшла у свідомість, стала й по побутуванню народної чисто літературна некрасовская «Коробушка», по визначенню А. Блоку, «велика пісня». «Ой, повна, повна коробушка, Є й ситці й парча. Пошкодуй, моя зазнобушка, Молодецького плеча! Выди, выди в жито високу!

Там до нічки перегоджу, А вгляджу черноокую - Всі товари розкладу…» Але поема дає й епічні картини російського життя із замальовками поміщицького побуту, з масовими селянськими сценами. Історія про Титушке-Ткача, «Пісня вбогого мандрівника», проспівана на одній томливій ридаючій ноті з одноманітним приспівом, органічно входять до складу поеми, що увесь час як би росте зсередини, «обростаючи» новими й новими епізодами

Не випадково в основу її закладений сюжет - подорож, що дає можливість широко й всебічно охопити російське народне життя. «Агов ви, купчики-голубчики, До нас ступайте ночувати!» Ночували наші купчики, Ранком рушили знову. Полегоньку посуваються, Нагромаджують бариші. Некрасов не ідеалізує народне життя

Вона вбога й сувора, часом драматична. У темному лісі від рук лихого лісника гинуть коробейники. Коробейники отпрянули, Бог помилуй - смерть прийшла! Почитай що разом гримнули Два рушничні стовбури. Без слівця Ванька валиться, З лементом падає старий…

\’ Це унікальна поема. У самому її ритмі закладений пісенний мотив. Відомий російський критик Аполлон Григор’єв писав: «Однієї цієї поеми досить, щоб переконати кожного, наскільки Некрасов поет ґрунту, поет народний, тобто наскільки поезія його «органічно пов’язана з життям». Дощик, чи що, збирається, Ходять по небу бички, Вечір пущі насувається, Прытче йдуть мужички. Пес біжить сторонкою, нюхає, Поминутно чує дичина, Чу! як ухалица ухає, Чу! дитиною стогне сич